![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lychakivskyУ 2001 році, після деяких дискусій на сайті Майдан, я написав статтю про збитий над Чорним морем російський авіалайнер. Головна її ідея - українська ракета С - 200 могла бути перенаведена з учбової цілі на авіалайнер неукраїнським (швидше за все, російським) радаром. Це могла бути трагічна випадковість, або навіть і спецоперація з метою дискредитувати Україну та забрати у неї керування протиповітряною обороною. Таке перенаведення зенітних ракет з напівактивною головкою самонаведення є стандартним прийомом радіоелектронної боротьби, що було підтверджено потім одним російським військовим спеціалістом. Оскільки російські претензії до України щодо збитого тоді літака звучать і досі, викладаю цю статтю у свій журнал, щоб було легше на неї посилатися в дискусіях.
До останнього часу, обставини катастрофи Ту - 154 рейсу Тель - Авів - Новосибірськ були підставою для пустих розумувань неспеціалістів, що перемежались малозрозумілими непосвяченим висловами тих, хто хоч щось знає про предмет дискусії.
У статті "Перерваний політ" Михайла Ходарьонка, опублікованій в "Незалежному військовому огляді", наведено можливу картину подій. При цьому, стаття містить достатню кількість технічних подробиць щодо зенітно - ракетного комплексу С - 200, що нарешті дозволяє людям, котрі не звикли сліпо довіряти висновкам різних відомчих комісій, самостійно поміркувати над можливими версіями події.
Погоджуючись в цілому із логікою автора, ми хотіли б вказати на важливу деталь, що може змінити думку про те, хто саме є безпосереднім винуватцем трагедії. Погоджуючись із версією, що причиною загибелі авіалайнера була зенітна ракета українських ППО - вкажемо на витікаючу з намальованої автором картини можливість перенаведения ракети з безпілотної мішені на цивільний літак у результаті дій людей, які не мають відношення до України.
Не станемо переповідати цілу статтю. Тим, хто бажає розібратися в питанні, буде цікаво прочитати її самостійно, оскільки стаття містить багато важливих відомостей щодо ЗРК С - 200 та досвіду його застосування. Тому надалі будемо вважати, що читач із цією статтєю ознайомлений.
Насамперед, підкреслимо зазначений Ходарьонком факт, що самоліквідація ракети проводиться без будь - яких спеціальних команд. До самоліквідації призводить відсутність протягом деякого часу (не зазначеного в статті, але, судячи за іншими даними, близько 10 секунд) відбитого сигналу від цілі на головці самонаведення ракети.
Оскільки коригування наведення ракети на ціль без відбитого сигналу також неможливе, а її попадання - судячи з характеру руйнувань літака - було дуже точним, то можна вважати встановленим факт підсвітки літака Ту - 154 якимось радаром до самого моменту вибуху.
Далі процитуємо досить довгий уривок:
Однак, якщо підсвітки нема, то, зрозуміло, подальше наведення ракети на ціль стає неможливим. Таким чином, здавалося б, якщо український розрахунок після обстрілу і ураження мішені в ближній зоні вимкнув "потужність", то ураження Ту - 154 на дальності до 300 км неможливе ні за яких обставин (хоча, за уточненими даними, ураження сталося на дальності в 225 км). І це на перший погляд легко довести, мовляв, "потужність" РПЦ вимкнена в 13.43, а поразка цілі сталося о 13.45. Таким чином, стріляючий дивізіон, здавалося б, ні при чому.
ЗЕНІТНИЙ НЮАНС
Не слід скидати з рахунків наступний важливий зенітний ракетний нюанс. Багатий досвід бойових стрільб на полігонах і навчань на місцях постійної дислокації свідчить: незалежно від того, який зенітний ракетний дивізіон виконує бойову стрільбу, одночасно з ним тренування по виявленню, захопленню й супроводу цих мішеней здійснюють інші дивізіони, навіть не задіяні у відповідності з планом навчань. Якщо на мисі Опук здійснювалося тактичне навчання з бойовою стрільбою, жоден розсудливий зенітний ракетний командир не втратив би можливості потренувати свої розрахунки. Зокрема, угруповання зенітних ракетних військ в Криму має групи зенітних ракетних дивізіонів С - 200В "Вега" у Феодосії, Севастополі, Євпаторії.
Припустимо, бойову стрільбу з мису Опук виконував зенітний ракетний дивізіон з літером налаштування клістрона РПЦ 2 - А і дивізіон з точно таким же літером з Севастополя, з Феодосії або з Євпаторії супроводжував у порядку тренування російський літак Ту - 154. Навіть у разі вимкнення "потужності" стріляючим дивізіоном севастопольський або євпаторійський дивізіон ідеально "підсвічував" ціль ракеті, що знаходилася тим часом в польоті. Таким чином, і в цьому випадку підсвітка була, самонаведення здійснювалося, ураження "цілі" - Ту - 154 і при цьому збігу обставин було неминучим. Подібний розвиток ситуації при аналізі трагедії виключати ніяк не можна (сторона що завинила, уже поспішила заявити, ніби однолітерних РПЦ на всьому Кримському півострові не було, хоча й це не факт).
Отже, у відповідь на заяву українських військових про те, що "потужність" на радарі підсвітки стріляючого дивізіону було відключено за дві хвилини до вибуху (ми ще повернемося до обговорення цієї заяви), автор припускає, що літак підсвічували іншим РПЦ, належним до інакшого дивізіону ("у Феодосії, Севастополі, Євпаторії"), командир якого вирішив не упускати "можливості потренувати свої розрахунки" (щоправда, у статті не пояснюється, чому командир не тренував розрахунки на безпілотних мішенях, що запускалися саме в цей день - адже цивільні літаки літають щодня; або ж автор припускає, що було ще одне випадкове перенаведення, уже цього іншого РПЦ, з безпілотної мішені на той же авіалайнер?)
Тут виникає запитання, котре й стало причиною написання даного тексту:
А звідки, власне, випливає, що цей інший радар був українським?
Або, якщо сформулювати дещо інакше:
А може, цей інший радар, що й став безпосередньою причиною трагедії, належав іншій державі?
Адже вирішити не упускати "можливості потренувати розрахунки" міг і російський командир дивізіону С - 200, дислокованого десь у цьому районі, і навіть командир турецького чи грузинського дивізіону ЗРК (в радіусі 300 км навколо місця катастрофи знаходиться безліч військових баз різних держав).
Більше того, ймовірність випадкового ураження літака в результаті випадкового підсвічування з боку радара, що належить країні, котра не брала участі у цих навчаннях - істотно вища.
По - перше, згадаймо зазначений у статті факт: підсвітка повинна проводитися на тій же частоті ("літер налаштування клістрона РПЦ"), на яку налаштована й головка самонаведення ракети. Навіть якщо упереджено ставитися до того, що "сторона, котра завинила, уже поспішила заявити, ніби однолітерних РПЦ на усьому Кримському півострові не було", треба врахувати, що саме українські військові перед навчаннями, знаючи, з яким літером налаштування будуть проводитися навчальні стрільби, навряд чи залишили б на бойовому чергуванні комплекси, що працюють на тій же частоті: зрештою, засоби ППО, котрі захищають країну, не повинні залежати від того, що відбувається на навчаннях. Військові ж інших країн могли цього не враховувати, та й просто не знати, з яким саме налаштуванням будуть стріляти українські ППОшники; ось у цьому випадку, збіг частоти набагато імовірніший.
По - друге, врахуємо ту обставину, що весь повітряний простір навколо зони навчань обов'язково проглядається оглядовими радарами (хоча б з метою припинення стрільби у разі проникнення якогось літака в небезпечну зону). На цьому оглядовому радарі (радарах) було чудово видно - протягом декількох хвилин! - як зближуються відмітки від літака Ту - 154 та ракети С - 200, котра не потрапила у ціль і не самоліквідувалася (що уже само по собі НП). Таким чином, в українських військових був час та усі можливості для того, щоб своєчасно помітити наближення ракети до літака і скомандувати відключення "потужності" для всіх українських радарів, які тільки могли підсвічувати літак - де б вони не знаходилися.
А ось якщо літак, з метою тренування, підсвічували військові іншої країни - такої можливості у них не було.
Дійсно, адже для відключення підсвітки українських комплексів достатньо лише віддати команду: вони підпорядковуються командуванню українських ППО, і оперативний зв'язок з ними налагоджено; для цього треба менше хвилини (після непотрапляння в мішень, ракета летіла ще близько трьох хвилин). А ось для того, щоб відключити підсвітку з РПЦ, що належить іншій країні, українським ППОшникам треба було спочатку зв'язатися з командуванням (причому незрозуміло з чиїм - російським? грузинським? турецьким?), потім пояснити, що відбувається та попросити - вони не мають права командувати військовим іншої країни! - перевірити, чи не підсвічує хто з їх командирів дивізіонів "для тренування" Ту - 154, і якщо так - то відключити це підсвічування. Чи треба пояснювати, що саме в цьому випадку - ще й враховуючи, як "люблять" слухати прохання один одного військові різних країн - ні однієї, ні трьох, ні п'яти хвилин було абсолютно недостатньо.
Підсумовуючи вищесказане, ми можемо зробити висновок, що версія про ненавмисне підсвічування авіалайнера Ту - 154 військовими іншої країни (не України) виглядає істотно більш ймовірною.
Нарешті, не можна повністю скидати з рахунків і ще одну, менш вірогідну версію - можливо, літак навмисно підсвічували іншим радаром з метою здійснення теракту? При досить великій потужності радара підсвічування, цілком імовірно перенавести напівактивну головку самонаведення ракети з мішені на авіалайнер; саму ж підсвітку, якщо вона вчиняється умисно, можна вести з невеликого судна, що знаходиться безпосередньо в районі авіакоридору - в цьому випадку, прийнятий ракетою сигнал від авіалайнера міг би бути сильнішим за сигнал від мішені, навіть якщо цей радар підсвітки дорівнював би по потужності штатному РПЦ С - 200. Повітряний рух в цьому районі досить жвавий, тому терористи, дізнавшись про заплановані навчання, цілком могли чекати свою жертву в районі авиакоридору, а щойно тільки було запущено ракету С - 200 - виміряти частоту підсвітки її цілі, налаштувати свій радар на ту ж частоту й підсвічувати найбільш підходящий літак з тих, що знаходяться поблизу.
Звичайно, ця версія дещо екзотична, і менш вірогідна порівняно з нашою попередньою версією про ненавмисне підсвічування радаром іншої держави. Однак події останнього часу переконують нас, що реальність іноді буває екзотичнішою і страшнішою від будь - яких кіношних сюжетів. У всякому разі, обидві ці версії дозволяють стверджувати, що провину українських військових не доведено і вимагати більш ретельного розслідування.
Посилання по темі:
Михайло Ходарьонок, "Перерваний політ" - стаття в "Незалежному військовому огляді"; http://nvo.ng.ua/wars/2001-10-12/3_flight.html
Володимир Рушайло, "Причини катастрофи ніхто й не думав приховувати" - інтерв'ю газеті "Известия"; http://www.izvestia.ua/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
Яніна Васьковська, "Ми попали" - стаття в "Новій Газеті"; http://2001.novayagazeta.ua/nomer/2001/75n/n75n-s00.shtml
Повідомлення NTV.RU від 4.10 про початок планових навчань українських ППО на орендованому Чорноморським флотом Росії полігоні Опук; http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html
Часті питання й відповіді на них:
1. Якого біса ви тут кочевряжитесь? Майте хоч краплю мужності, нарешті. Ракета була українська. Провина України доведена. Крапка.
Не треба так кричати. Ми наводимо конкретні міркування, котрі доводять, що картина події зовсім не так проста, як може здатися. Існують значно більш ймовірні версії розвитку подій, з яких випливає, що зовсім не українські військові безпосередньо винні в загибелі авіалайнера. Тому, виходячи з права родичів загиблих знати всю правду про катастрофу, ми вимагаємо більш ретельного розслідування.
2. Що, хохли, не хочеться виплачувати компенсацію? Сала свого шкода?
Нам не шкода сала і грошей на компенсацію; мотиви тут інші. Уявіть собі, що вашу матір (не дай Бог, звичайно) звинувачують у вбивстві сусідської дитини, і її вина уже вважається доведеною. Звичайно, приємного в цьому мало. Поки доводи звинувачення здаються беззаперечними, залишається тільки змиритися. Але раптом ви помічаєте явну помилку в логіці доказів обвинувачення; чи не зробите ви після цього все можливе, щоб виправити помилку і розслідувати усе до кінця?
3. Звідки взагалі слідує, що була підсвітка якимось іншим радаром? Переплутали, виродки, літак з мішенню, розливаючи горілку й зажовуючи салом. Ще й раділи, мабуть, яка велика мішень.
По - перше, українські військові стверджують, що вони вимкнули підсвітку за дві хвилини до вибуху. По - друге, після того як ракета проминула ціль і полетіла до літака (що було видно оглядовим радарам), підсвітку безумовно повинно було бути вимкнено - не можна ж спокійно протягом декількох хвилин спостерігати на радарі, як ракета летить на авіалайнер, і не зробити природного в такій ситуації руху, щоб запобігти катастрофі. Звичайно, в принципі можливий і несподіваний напад ідіотії у того, хто за це відповідав; але якщо є інші, більш імовірні версії пояснення того, що сталося, чому б не розслідувати також і їх? Чому нам зразу пропонують повірити у версію про фантастичну тупість та байдужість розрахунку, а всі інші версії, значно більш логічні, навіть не приймаються до розгляду?
Автор статті в "Незалежному військовому огляді" (Михайло Ходарьонок, "Перерваний політ"; http://nvo.ng.ua/wars/2001-10-12/3_flight.html), розуміючи що аргумент про раптовий нападі ідіотії у когось, хто раніше в цім не був помічений, виглядатиме абсолютно непереконливо для будь - якого криміналіста, пропонує своє пояснення. Саме в цій статті російського фахівця, знайомого з нюансами роботи ЗРК С - 200, вперше була запропонована думка про те, що підсвітка здійснювалася абсолютно іншим радаром. Але якщо причиною трагедії міг стати зовсім інший радар, цілком можливо - з іншої військової бази, то чому ми повинні припускати, що він був український? У тих місцях повно військових баз. Чому ми, наприклад, з порога повинні відкидати версію, що це був радар із російської бази, яка не брала участі у навчаннях? Адже саме російський розрахунок РПЦ, на відміну від українського, міг навіть не знати (їм просто нізвідки було про це дізнатися, якщо у них не було зв'язку з оглядовим радаром), що на лайнер летить ракета, і спокійно вправлятися у бойовій роботі.
Чому ж ця версія, що не вимагає фантастичних припущень, навіть не розглядається?
Чому з порога відкидаються версії про терористів, які направили свій, більш потужний радар підсвітки на літак, що пролітав під час стрільб С - 200? Хіба після подій 11 вересня залишилися сумніви в їх можливостях та винахідливості? Адже Україна та Росія заявили про підтримку операції в Афганістані, і посварити два народи, убивши при цьому ще й близько сотні мирних людей, було б цілком у дусі організаторів нью - йоркській трагедії.
4. Це що - значно більш вірогідне? Диверсанти з радаром на нейтральних водах?
Ту - 134, бортовий номер 65893, рейс Сочі - Сухумі, що зазнав аварії 21 вересня 1993 року, приблизно в тих же місцях; якщо не помиляємося в деталях, був збитий з катера, ракета з тепловим самонаведенням. Тоді списали на "сепаратистів", винних не знайшли, приналежність катера не встановили.
5. Щодо нападу ідіотії, ви трохи згущуєте фарби. Якщо ви уявляєте собі обстановку в кабіні ЗРК, під час бойової роботи - звідти не дуже добре видно, що в світі діється.
Оператори отримують ЦУ, направляють антену РПЦ в потрібному напрямку - і бачать відбитий сигнал. До цього моменту вони готувались кілька місяців. Тепер головне - не втратити цю смужку, не дати їй піти за край екрану. Про те, що цей сигнал може бути відбитий від пасажирського літака ніхто й не думає. Нікому і в голову не приходить забивати свою голову такими дурницями - особливо в цей напружений момент. Вони не знають, що мішень вже знищена іншою ракетою. Вони не знають де летить їх ракета - хоча вона летить уже занадто довго. Може вона пролетіла мимо? Що гадати - ціль треба підсвічувати, поки є шанс, гірше все одно не буде!.. Потім, по цілі можна запустити ще одну ракету - але тільки якщо оператори втримають на неї промінь.
По - перше, ви пишете "оператори отримують ЦУ", і забуваєте при цьому, що знаходження цілі на такий дальності (40 - 50 км) для цілеуказання теж проводиться радаром; це оглядовий радар, і саме на його індикаторі видно відмітки від усіх повітряних об'єктів в даному районі. Саме на цьому радарі видно, як відмітка ракети наближається до відмітки цілі. Якщо ракета минула ціль, але не самоліквідується а летить кудись далі, то навіть це означає серйозну нештатну ситуацію, загальний аврал і намилювання шиї винним. Деякий відсоток невлучань при стрільбі зенітними ракетами цілком припустимий; але ось саме відсутність самоліквідації ракети, яка уже очевидно пролетіла мимо і більше "не бачить" підсвітки цілі - це серйозна НП.
Крім того, обов'язково ведеться спостереження - одним або декількома оглядовими радарами - за всім повітряним простором в районі забороненої зони і навколо неї. Адже необхідно - і це обов'язково робиться - спостерігати, чи не збирається хтось помилково потрапити в заборонену зону. Тобто, був як мінімум один оглядовий радар, на індикаторі якого була видна і відмітка від Ту - 154, і відмітка від ракети. Їх зближення можна було спостерігати кілька хвилин, причому за цим радаром сидів чоловік, що ніяких стрільб не вів. Саме він і був зобов'язаний відразу ж повідомити про вкрай небезпечну ситуацію - наближення тієї самої ракети, що не самоліквідувалася до цивільного літака. Він не міг не усвідомлювати, що вся відповідальність лягає на нього. Саме про нього ми говоримо, коли згадуємо малоймовірність раптового нападу ідіотії у людини, за якою раніше нічого подібного не спостерігалося.
Ще раз повторимо: часу на відключення підсвітки з будь - яких українських радарів було достатньо.
6. Якщо навіть припустити, що була підсвітка з іншого РПЦ. Чому ви стверджуєте, що він був не український? Саме Україна там проводила навчання зі стрільбами, а не хтось інший.
Саме тому, що Україна проводила навчання зі стрільбами, підсвітка з РПЦ що належав її Збройним Силам виглядає менш вірогідною, ніж з будь - якого іншого. Будь ласка, продумайте цю ситуацію до кінця, і ви побачите, чому це так.
Українські сили ППО проводять навчання. Всі українські військові знають, що будуть стріляти С - 200; всі розуміють, що підсвітка авіалайнера, якщо в той момент буде запущена ракета з напівактивним самонаведенням, досить ризикована.
У той же час, на базах інших держав, радарами яких теоретично могла бути наведена ракета - а це Росія, Туреччина, Грузія і навіть Румунія - триває щоденна рутинна робота. Розрахунки їх РПЦ вважають, що стрільби не здійснюються; а навіть якщо і чули, що Україна проводить навчання, їх це мало цікавить. Вони цілком можуть навести радар на літак що пролітає: адже від самого радара шкоди літаку не буде.
Коли на оглядовому радарі українські військові бачать, що ракета пройшла мимо цілі й летить до авіалайнера - що вони роблять? Природно, командують вимкнути підсвітку. У них було кілька хвилин, щоб відключити всі можливі радари підсвітки, і оперативний зв'язок було налагоджено з усіма розрахунками - адже йшли навчання. Тобто в цьому варіанті навіть однієї хвилини цілком достатньо, щоб відключити "потужність" на всіх РПЦ - і українські військові стверджують, що саме це й було зроблено!
А якщо підсвітку здійснювали військові іншої країни? Вони могли взагалі не знати, що у бік цього літака летить ракета. І як могли українські військові передати їм прохання вимкнути підсвітку? Невідомо було навіть, з ким зв'язуватися: з росіянами, з турками, з грузинами? І крім того, адже у тих інших - навчань немає, і зв'язок не налагоджено: поки черговий зв'яжеться зі штабом, поки доведуть команду до всіх розрахунків РПЦ... Ось саме в цьому випадку, навіть п'яти хвилин було явно недостатньо.
7. Ви стверджуєте, при підсвітці іншим радаром повинна була збігатися частота. Звідки це випливає? І якщо це так, то чи не доводить це, що підсвітка була з того самого, власного РПЦ, тобто того, котрий належав злочинному дивізіону С - 200?
Необхідність збігу частот підсвітки випливає зі статті російського фахівця в "Незалежному військовому огляді" (Михайло Ходарьонок, "Перерваний політ"; http://nvo.ng.ua/wars/2001-10-12/3_flight.html) - там це чітко вказано. Збіг частоти підсвітки зовсім не доводить, що це був той самий РПЦ: у тій же статті, висловлюється підозра, що на цій частоті літак міг підсвічуватися якимось іншим українським РПЦ. Ми від себе додаємо тільки одне питання: а може, цей РПЦ був зовсім і не український?
Необхідність збігу частот також не спростовує можливість диверсії: диверсанти цілком могли заміряти частоту відбитого від мішені сигналу і налаштувати свій радар підсвітки на ту саму частоту, безпосередньо перед початком підсвітки обраного ними літака.
8. Якщо Україна не винна, як ви тут розпинаєтесь, то чому тоді ваші військові подавали у відставку ще 4 - го числа, як зараз стало відомо?
Тому що саме українська ракета вразила авіалайнер. Неважливо, хто при цьому навів її на літак, все одно військові повинні були це передбачити: у них робота така. Навіть якщо буде доведено, що ракету навели на авіалайнер диверсанти, все одно, це велика трагедія, для України в тім числі. Саме тому військові повинні були подати у відставку: точно так само, як після посадки Руста на Красній площі в Москві, було відправлено у відставку все керівництво ППО, хоча безпосереднім винуватцем цього хуліганства був, природно, сам Руст.
9. Чому Кузьмук і Кучма визнали провину України? Ви вважаєте, вони зробили б це, якщо були б хоч найменші шанси, що може бути винен хтось ще?
І Кузьмук, і Кучма визнали тільки, що літак збила українська ракета. Вони не визнали провину України, навпаки, вони постійно повторюють, що радари підсвітки були вимкнені, і підкреслюють необхідність дорозслідування. Всі дзвінкі фрази про те, що, мовляв, "Україна визнала свою провину", залишаються на совісті журналістів, які пишуть не те, що є насправді, а те, чого від них хочуть замовники. Є ще один бридкий прийом, коли таке ось гасло - заголовок поміщають на рекламний банер якого - небудь інтернет - видання; при цьому, з одного боку, у самій статті може й не бути спотворення фактів, але саме гасло запам'ятовується підсвідомістю і потім сприймається наче уже перевірений факт. Ще раз повторимо, що й Кучма, й Кузьмук визнали лише те, що літак збила українська ракета, а ми зараз говоримо про те, що навести цю ракету на літак (спеціально чи мимоволі) міг хтось зовсім інший. Міністр внутрішніх справ Росії Володимир Рушайло підтверджує, що це поки не встановлено: "Чому ракета вразила не навчальну ціль, а перенавелась і потрапила в цивільний літак - на це питання поки немає відповіді" (інтерв'ю газеті "Известия", http://www.izvestia.ua/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
10. Хлопці, вам не набридло грати в конспірологію? Є такий принцип "бритви Оккама": не слід множити сутності без необхідності. Вам же всім відомо, який бардак твориться в українській армії. Тим більше, був уже схожий випадок у Броварах, коли ракета з навчань потрапила в житловий будинок. Навіщо тут винаходити якусь змову, якщо все настільки очевидно?
У будь - якому кримінальному розслідуванні, і тим більше, якщо справа пов'язана зі смертю людей, повинні бути перевірені й відпрацьовані абсолютно всі версії; і дуже часто буває, що саме найпростіше й "природне" пояснення виявляється неправильним. Для ілюстрації наведемо загальновідомий приклад. Коли Шарапов переконував Жеглова, що Груздєв не винен і його слід випускати - він не займався конспірологією; навпаки, він добросовісно робив свою роботу. Чому ж, якщо мова йде про загибель не одного, а багатьох людей, розслідування повинно вестися менш ретельно?
Принцип "бритви Оккама" дійсний для природознавства; у криміналістиці він не працює. Це пов'язано з тим, що, як сказав хтось із фізиків, "природа хитромудра, та не зловмисна"; при розслідуванні ж обставин загибелі людей, навпаки, доводиться враховувати витончену зловмисність деяких представників виду homo sapiens. Тому при розслідуванні такого роду подій, замість "бритви Оккама", керуються презумпцією невинності, й скрупульозно розглядають всі можливі версії, наскільки малоймовірними вони б не здавалися на перший погляд.
11. Хіба не очевидно, що ваші вояки винні уже тим, що не оголосили відповідний радіус зони, закритої для польотів?
Так, у цьому вояки винні. Але це не було безпосередньою причиною катастрофи, тому що без підсвітки літака від радара, на цілком певній частоті, нічого б не сталося. Точно так само, як проспавши крадіжку, сторож винен у крадіжці; та безпосереднім винуватцем у цьому випадку буде все - таки злодій, а не сторож, і сидіти за крадіжку повинен злодій.
Звичайно, за неоголошення досить великий закритої зони наші військові повинні відповісти; однак зацікавлена громадськість має право знати й безпосередніх винуватців трагедії. У цих, невідомих поки, безпосередніх винуватців є імена й прізвища, і ці люди - ті самі, котрі керували радаром що підсвічував літак у момент катастрофи - повинні бути знайдені й покарані.
12. До складу комісії з розслідування входили і українські експерти. Невже ваші міркування не спали їм на думку? Чому ж тоді вони визнали провину України?
Експерти не визнали провину України; вони визнали тільки, що літак був уражений українською ракетою, а хто саме навів її на літак, абсолютно незрозуміло. Всі дзвінкі фрази про те, що, мовляв, "Україна визнала свою провину", залишаються на совісті журналістів, які пишуть не те, що є насправді, а те, чого від них хочуть замовники. Є ще один бридкий прийом, коли таке ось гасло - заголовок поміщають на рекламний банер якого - небудь інтернет - видання; при цьому, з одного боку, власне у статті може й не бути спотворення фактів, але саме гасло запам'ятовується підсвідомістю й потім сприймається уже як перевірений факт. Ще раз повторимо: українські експерти визнали тільки те, що літак збила українська ракета, а ми зараз говоримо про те, що навести цю ракету на літак (вільно чи мимоволі) міг хтось зовсім інший. Міністр внутрішніх справ Росії Володимир Рушайло підтверджує, що це поки не встановлено: "Чому ракета не вразила навчальну ціль, а перенавелась та потрапила в цивільний літак - на це питання поки немає відповіді" (інтерв'ю газеті "Известия", http://www.izvestia.ua/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
13. Сам факт проведення таких навчань у Криму говорить сам за себе. Якщо українські військові дозволяють собі гратися з С - 200 там, де й із двустволки стріляти ризиковано, це само по собі вже свідчить про невідповідність їх відповідальності й компетентності до вимог, висунутих таким серйозною зброєю.
Насмілимося нагадати, що навчання були узгоджені з Росією; більше того, російські військові брали безпосередню участь у цих навчаннях, та й сам полігон Опук орендований Чорноморським флотом Росії (повідомлення NTV.RU від 4.10 про початок навчань українських ППО на орендованому ЧФ Росії полігоні Опук; http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html). Так що висновки щодо невідповідності вимогам через одне тільки проведення навчань в Криму слід було б адресувати у тій же мірі й російським військовим.
14. Добре, припустимо це було не звичайне нехлюйство, а запланована диверсія в результаті таємничої змови, з далекосяжними цілями. Яким чином було досягнуто точне співпадання азимута навчальної цілі і Ту - 154? Для цивільного літака, плюс - мінус 15 хвилин, це нормальна затримка. Якби російський літак хоч трохи затримався, ніяка підсвітка нічого б не дала. Крейсерська швидкість Ту - 154 - 800-850 км/год. 15 хвилин - це 200 км. І вже зовсім інша ситуація. Проста затримка або випередження графіка Ту - 154 на лічені хвилини, зірвала б всі плани диверсантів.
У випадку диверсії, не було необхідності в абсолютно точному збігу; досить було підсвітити літак - жертву, що знаходився приблизно в тому самому напрямку, більш потужним радаром на тій же частоті, щоб перенацілити на нього напівактивну головку самонаведення ракети С - 200. Повітряний рух в цьому районі досить жвавий, тому диверсанти цілком могли розраховувати на появу хоча б одного літака, на який можна було б перенавести ракету С - 200, щойно вона буде запущена. Так, у вашому прикладі, якщо б російський Ту-154 запізнився на 15 хвилин, то ракета могла б бути націлена на Ан - 24 вірменських авіаліній, той самий, з котрого було видно вибух Ту - 154.
Судно з радаром могло чекати на відповідний літак безпосередньо в районі катастрофи; в цьому випадку, навіть при тій же потужності радара підсвітки котрий належав диверсантам, що й у РПЦ С - 200 (враховуючи велику ЕПР літака порівняно з ЕПР безпілотної мішені), прийнятий ракетою одразу після старту сигнал від літака міг би бути сильнішим за відбитий сигнал від мішені.
Більше того, диверсанти цілком розуміли б можливість подібного заперечення; адже факт майже постійної наявності у повітрі інших літаків в цьому місці не відразу спадає на думку, коли намагаєшся зрозуміти причину катастрофи конкретного літака. Це ускладнювало б встановлення самого факту умисної диверсії, і таким чином, сильно збільшувало б спокусливість подібного злочину для диверсантів, якщо вони хотіли дискредитувати Україну й посварити її з сусідами.
15. Якщо розглядати версію змови. Чому тоді не була вражена навчальна ціль? Поясніть.
Тому що напівактивна головка самонаведення ракети почала стежити за більш потужним відбитим сигналом від літака; для варіанту диверсії, цілком законно припустити, що радар підсвітки був більш потужним, аніж штатний РПЦ С - 200. Ракета наводилась уже на літак, тому й не попала в навчальну ціль.
Такий радар диверсанти могли б розмістити на якому - небудь невеликому судні в нейтральних водах на Чорному морі; тобто, щоб скоїти цей злочин, диверсантам не тільки не треба було перебувати на українській землі, їм навіть не треба було входити в територіальні води України. Адже літак розсіює випромінювання радара підсвітки в усі сторони, а не тільки назад у бік радара.
Більше того, судно з радаром могло чекати на відповідний літак безпосередньо в районі катастрофи; в цьому випадку, навіть при тій же потужності радара підсвітки котрий належав диверсантам, що й у РПЦ С - 200 (враховуючи велику ЕПР літака в порівнянні з ЕПР безпілотної мішені), прийнятий ракетою відразу після старту сигнал від літака міг би бути сильнішим за відбитий сигнал від навчальної цілі.
16. Перш, ніж перекладати провину на когось, треба було б відповісти, що робили РПЦ інших дивізіонів, що належать українським ППО. Цілком ймовірно, що вони в цей час вели Ту - 154, і тоді вина українських військових може вважатися доведеною.
Ні, це якраз зовсім неймовірно. Саме українські РПЦ повинні були бути вимкнені відразу ж, щойно стало ясно, що ракета проминула ціль і рухається до літака; для цього були всі можливості, оскільки в них обов'язково був оперативний зв'язок з пунктом спостереження за повітряною обстановкою; і саме це - що всі українські РПЦ були вимкнені - і стверджують військові. У той же час, якщо супроводження й підсвітка (наприклад, з метою тренування) здійснювалися яким - небудь іншим РПЦ, що належить стороні, котра не приймала участі у навчаннях, то в цьому випадку - знайти той РПЦ, зв'язатися з ним і попросити негайно припинити підсвітку авіалайнера було набагато складніше.
17. Якщо б усе було так, як ви стверджуєте. Чому Кучма або Кузьмук не зберуть прес - конференцію, і не скажуть чітко: всі наші радари підсвітки в момент вибуху були вимкнені. Невже ви думаєте, що таку заяву не було б почуто?
Така заява робилася уже не раз, у тому числі в інтерв'ю журналістам, і все одно її ніхто не чує.
18. У день першої прес - конфернції головкому ППО, коли показували карту і зону дії радара, один кореспондент взяв інтерв'ю у колишнього міністра оборони. Той сказав дослівно наступне: "Жодне джерело випромінювання, окрім того котре використовували наші військові для наведення ракети на ціль, не було задіяне. Це абсолютно точно".
Таким чином, ніхто крім наших (українців) ракету на ціль навести не міг. Присутність іншого джерела випромінювання в зоні навчань помітили б негайно і кричали б про це з першого ж дня.
Ми не будемо співчувати ображеному колишньому міністру оборони; і тому змушені зауважити, що такою заявою він розписався у незнанні шкільного курсу фізики. По - перше, літак розсіює випромінювання радара не тільки назад до радара, а й в усі інші сторони; тому радар підсвітки, що став причиною катастрофи, зовсім необов'язково повинен
був перебувати в зоні навчань: він міг бути розміщений на теритоії Росії, або на території Туреччини, або взагалі перебувати на малому судні, майже під самим літаком (ідеальний варіант для терористів - в цьому випадку, для перевищення потужності відбитого від літака сигналу над потужністю сигналу, відбитого від мішені - прийнятого в
точці старту ракети - потужність цього радара не повинна навіть перевищувати потужність штатного РПЦ С - 200). По - друге, помітити випромінювання вузькоспрямованого джерела, яким і є радар - принципово неможливо, якщо воно розміщене досить далеко (а тим більше - за горизонтом) від приймача, і спрямоване у бік від нього.
19. Якщо хто ще заперечує очевидне, що українці є нація низьких моральних якостей, то читайте уважно цей текст, а також те, як українці дружно підтримують авторів. А тепер зауважте, що ніхто в світі не вірить у непричетність українців у трагедії російського літака, а марні спроби виправдати абсолютно очевидний злочин викликає тільки одну реакцію - презирство!
Хотіли б звернути увагу на характерне для деяких лютих обвинувачів недисципліноване поводження з власними думками, допущене автором цієї заяви. Дійсно, ніхто в світі - не виключаючи й нас - не стверджує, що українці взагалі непричетні до катастрофи: ракета була українська. Однак, питання про те, хто саме перенаправив її з мішені на авіалайнер, залишається відкритим для багатьох. Щоб не ходити далеко за прикладами, нагадаємо автору цієї заяви слова міністра внутрішніх справ РФ Володимира Рушайло: "Чому ракета не вразила навчальну ціль, а перенавелась і потрапила в цивільний літак - на це питання поки немає відповіді" (інтерв'ю газеті "Известия", http://www.izvestia.ua/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803) .
Також хотіли б зазначити, що бажання ретельно розслідувати всі можливі варіанти, з тим щоб дійсно з'ясувати, хто є безпосереднім винуватцем загибелі людей, не беручи на віру тільки одну, загальноприйняту, хоч і далеко не найбільш вірогідну версію, можна назвати надмірною ретельністю, або навіть дон - кіхотством, та аж ніяк не наслідком низьких моральних якостей.
До последнего времени, обстоятельства катастрофы Ту - 154 рейса Тель - Авив - Новосибирск были поводом для досужих рассуждений неспециалистов, перемежаемых малопонятными непосвящённым изречениями тех, кто хоть что-то знает о предмете дискуссии.
В статье "Прерванный полёт" Михаила Ходарёнка, опубликованной в "Независимом военном обозрении", приведена возможная картина событий. При этом статья содержит достаточное количество технических подробностей касательно зенитно - ракетного комплекса С - 200, наконец - то позволяющих людям, не привыкшим слепо доверять выводам различных ведомственных комиссий, поразмышлять самостоятельно над возможными версиями произошедшего.
Соглашаясь в целом с логикой автора, мы хотели бы указать на важную деталь, могущую изменить мнение о том, кто именно является непосредственным виновником трагедии. Принимая версию, что причиной гибели авиалайнера была зенитная ракета украинских ПВО - укажем на вытекающую из нарисованной автором картины возможность перенаведения ракеты с беспилотной мишени на гражданский самолёт в результате действий людей, не имеющих отношения к Украине.
Не станем пересказывать всю статью. Желающим разобраться в вопросе будет интересно прочитать её самостоятельно, т.к. статья содержит множество важных сведений касательно ЗРК С - 200 и опыта его применения. Поэтому в дальнейшем будем предполагать, что читатель с этой статьёй знаком.
Прежде всего, подчеркнём указанный Ходарёнком факт, что самоликвидация ракеты производится без каких - либо специальных команд. К самоликвидации приводит отсутствие на протяжении некоторого времени (не указанного в статье, но, судя по другим данным, порядка 10 секунд) отражённого сигнала от цели на головке самонаведения ракеты. Поскольку корректировка наведения ракеты на цель без отражённого сигнала также невозможна, а её попадание - судя по характеру разрушений самолёта - было очень точным, то можно считать установленным факт подсвечивания самолёта Ту - 154 каким - то радаром до самого момента взрыва.
Далее, процитируем довольно длинный отрывок:
Однако если подсвета нет, то, естественно, дальнейшее наведение ракеты на цель становится невозможным. Таким образом, казалось бы, если украинский расчет после обстрела и поражения мишени в ближней зоне выключил "мощность", то поражения Ту-154 на дальности в 300 км не может быть ни при каких обстоятельствах (хотя по уточненным данным, поражение произошло на дальности в 225 км). И это на первый взгляд легко доказать - дескать, "мощность" РПЦ выключена в 13.43, а поражение цели произошло в 13.45. Таким образом, стреляющий дивизион, казалось бы, ни при чем.
ЗЕНИТНЫЙ НЮАНС
Не следует сбрасывать со счетов следующий немаловажный зенитный ракетный нюанс. Богатый опыт боевых стрельб на полигонах и учений на местах постоянной дислокации, свидетельствует: независимо от того, какой зенитный ракетный дивизион выполняет боевую стрельбу, одновременно с ним тренировки по обнаружению, захвату и сопровождению этих же мишеней осуществляют другие дивизионы, даже не задействованные в соответствии с планом учений. Если на мысе Опук осуществлялось тактическое учение с боевой стрельбой, ни один здравомыслящий зенитный ракетный командир не упустил бы возможности потренировать свои расчеты. В частности, группировка зенитных ракетных войск Крыма имеет группы зенитных ракетных дивизионов С - 200В "Вега" в Феодосии, Севастополе, Евпатории.
Предположим, боевую стрельбу с мыса Опук выполнял зенитный ракетный дивизион с литером настройки клистрона РПЦ 2 - А и дивизион с точно таким же литером из Севастополя, Феодосии или из Евпатории сопровождал в порядке тренировки российский самолет Ту - 154. Даже в случае выключения "мощности" стреляющим дивизионом севастопольский или евпаторийский дивизион идеально "подсвечивал" цель ракете, находящейся тем временем в полете. Таким образом, и в этом случае подсвет был, самонаведение осуществлялось, поражение "цели" - Ту - 154 и при этом стечении обстоятельств неизбежно. Подобное развитие ситуации при анализе трагедии исключать никак нельзя (провинившаяся сторона уже поспешила заявить, что однолитерных РПЦ на всем Крымском полуострове не было, хотя и это пока не факт).
Итак, в ответ на заявление украинских военных о том, что "мощность" на радаре подсветки стреляющего дивизиона была отключена за две минуты до взрыва (мы ещё вернемся к обсуждению этого заявления), автор предполагает, что самолёт подсвечивался другим РПЦ, принадлежащим другому дивизиону ("в Феодосии, Севастополе, Евпатории"), командир которого решил не упускать "возможность потренировать свои расчеты" (правда, в статье не обьясняется, почему командир не тренировал расчеты на запускавшихся именно в тот день беспилотных мишенях - ведь гражданские самолёты летают ежедневно; или же автор предполагает, что было ещё одно случайное перенаведение, уже этого другого РПЦ, с беспилотной мишени на тот же авиалайнер?)
Здесь возникает вопрос, который и стал причиной написания данного текста:
А откуда, собственно, следует, что этот другой радар был украинским?
Или, если сформулировать несколько иначе:
А может, этот другой радар, который и стал непосредственной причиной трагедии, принадлежал другому государству?
Ведь решить не упускать "возможность потренировать расчеты" мог и российский командир дивизиона С - 200, дислоцированного где - то в этом районе, и даже командир турецкого или грузинского дивизиона ЗРК (в радиусе 300 км вокруг места катастрофы находится множество военных баз разных государств).
Более того, вероятность случайного поражения самолёта в результате случайного подсвечивания со стороны радара, принадлежащего стране, не участвовавшей в этих учениях - существенно выше.
Во - первых, вспомним указанный в статье факт: подсвечивание должно производиться на той же частоте ("литер настройки клистрона РПЦ"), на которую настроена и головка самонаведения ракеты. Даже если с предубеждением относиться к тому, что "провинившаяся сторона уже поспешила заявить, что однолитерных РПЦ на всем Крымском полуострове не было", надо учесть, что как раз украинские военные перед учениями, зная, с каким литером настройки будут проводиться учебные стрельбы, вряд ли оставили бы на боевом дежурстве комплексы, работающие на той же частоте: в конце концов, защищающие страну средства ПВО не должны зависеть от происходящего на учениях. Военные же других стран могли этого не учитывать, да и просто не знать, с какой именно настройкой будут стрелять украинские ПВОшники; вот в этом случае, совпадение частоты намного более вероятно.
Во-вторых, учтём то обстоятельство, что всё воздушное пространство вокруг зоны учений обязательно просматривается обзорными радарами (хотя бы с целью прекращения стрельбы в случае проникновения какого-то самолёта в опасную зону). На этом обзорном радаре (радарах) было прекрасно видно - на протяжении нескольких минут! - как сближаются отметки от самолета Ту - 154 и не попавшей в цель и не самоликвидировавшейся (что уже само по себе ЧП) ракеты С - 200. Таким образом, у украинских военных было время и все возможности для того, чтобы своевременно заметить приближение ракеты к самолету и скомандовать отключение "мощности" для всех украинских радаров, которые только могли подсвечивать самолёт - где бы они ни находились.
А вот если самолёт, с целью тренировки, подсвечивался военными другой страны - такой возможности у них не было.
Действительно, ведь для отключения подсветки украинских комплексов достаточно только отдать команду: они подчиняются командованию украинских ПВО, и оперативная связь с ними налажена; для этого надо меньше минуты (после непопадания в мишень, ракета летела ещё около трёх минут). А вот для того, чтобы отключить подсветку с РПЦ, принадлежащего другой стране, украинским ПВОшникам надо было сначала связаться с командованием (причем неясно с чьим - российским? грузинским? турецким?), потом обьяснить, что происходит и попросить - они не имеют права командовать военным другой страны! - проверить, не подсвечивает ли кто из командиров их дивизионов "для тренировки" Ту - 154, и если да - то отключить эту подсветку. Надо ли обьяснять, что именно в этом случае - еще и учитывая, как "любят" слушать просьбы друг друга военные разных стран - ни одной, ни трёх, ни пяти минут было совершенно недостаточно.
Суммируя вышесказанное, мы можем заключить, что версия о непреднамеренном подсвечивании авиалайнера Ту - 154 военными другой страны (не Украины) выглядит существенно более вероятной.
Наконец, нельзя полностью сбрасывать со счетов и ещё одну, менее вероятную версию - может быть, самолёт преднамеренно подсвечивался другим радаром с целью совершения терракта? При достаточно большой мощности подсвечивающего радара, вполне вероятно перевести полуактивную головку самонаведения ракеты с мишени на авиалайнер; само же подсвечивание, если оно совершается преднамеренно, можно вести с небольшого судна, находящегося непосредственно в районе авиакоридора - в этом случае, принятый ракетой сигнал от авиалайнера мог бы быть мощнее сигнала от мишени, даже если этот подсвечивающий радар равен по мощности со штатным РПЦ С - 200. Воздушное движение в этом районе достаточно оживлённое, поэтому террористы, узнав о планирующихся учениях, вполне могли поджидать свою жертву в районе авиакоридора, а как только была запущена ракета С - 200 - измерить частоту подсветки её цели, настроить свой радар на ту же частоту и подсвечивать наиболее подходящий из находящихся поблизости самолётов.
Конечно, эта версия несколько экзотична, и менее вероятна по сравнению с нашей предыдущей версией о непреднамеренной подсветке радаром другого государства. Однако события последнего времени убеждают нас, что реальность иногда бывает экзотичнее и страшнее любых киношных сюжетов. Во всяком случае, обе эти версии позволяют утверждать, что вина украинских военных не доказана - и требовать более тщательного расследования.
Ссылки по теме:
Михаил Ходарёнок, "Прерванный полет" - статья в "Независимом военном обозрении"; http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html
Владимир Рушайло, "Причины катастрофы никто и не думал скрывать" - интервью газете "Известия"; http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
Янина Васьковская, "Мы попали" - статья в "Новой Газете"; http://2001.novayagazeta.ru/nomer/2001/75n/n75n-s00.shtml
Сообщение NTV.RU от 4.10 о начале плановых учений украинских ПВО на арендованном Черноморским флотом России полигоне Опук; http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html
Часто встречающиеся вопросы и ответы на них:
1. Какого черта вы тут кочевряжитесь? Имейте хоть каплю мужества, наконец. Ракета была украинская. Вина Украины доказана. Точка.
Не надо так кричать. Мы приводим конкретные соображения, доказывающие, что картина произошедшего совсем не так ясна, как может показаться. Существуют значительно более вероятные версии развития событий, из которых следует, что вовсе не украинские военные непосредственно виновны в гибели авиалайнера. Поэтому, исходя из права родственников погибших знать всю правду о катастрофе, мы требуем более тщательного расследования.
2. Что, хохлы, не хочется компенсацию выплачивать? Сала своего жалко?
Нам не жалко сала и денег на компенсацию; мотивы здесь другие. Представьте себе, что вашу мать (не дай Бог, конечно) обвиняют в убийстве соседского ребенка, и её вина уже считается доказанной. Естественно, приятного в этом мало. Пока доводы обвинения кажутся бесспорными, остаётся только смириться. Но вдруг - вы замечаете явную ошибку в логике доказательств обвинения; не сделаете ли вы после этого всё возможное, чтобы исправить ошибку и расследовать всё до конца?
3. Откуда вообще следует, что была подсветка каким - то другим радаром? Перепутали, уроды, самолет с мишенью, разливая горилку и зажевывая салом. Еще и радовались, наверно, какая мишень большая.
Во - первых, украинские военные утверждают, что они выключили подсветку за две минуты до взрыва. Во - вторых, после того как ракета миновала цель и устремилась к самолёту (что было видно по обзорным радарам), подсветка безусловно должна была быть выключена - нельзя же спокойно в течении нескольких минут наблюдать на радаре, как ракета летит на авиалайнер, и не сделать естественного в такой ситуации движения, чтобы предотвратить катастрофу. Конечно, в принципе возможен и неожиданный приступ идиотии у того, кто за это отвечал; но если есть другие, более вероятные версии обьяснения произошедшего, почему бы не расследовать и их? Почему нам сразу предлагают поверить в версию о фантастической тупости и безразличии расчета, а все остальные версии, значительно более логичные, даже не принимаются в рассмотрение?
Автор статьи в "Независимом военном обозрении" (Михаил Ходарёнок, "Прерванный полет"; http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html), понимая что аргумент о внезапном приступе идиотии у кого - либо, прежде в этом не замеченного, будет выглядеть совершенно неубедительно для любого криминалиста, предлагает своё обьяснение. Именно в этой статье российского специалиста, знакомого с нюансами работы ЗРК С - 200, впервые была предложена мысль о том, что подсветка осуществлялась совершенно другим радаром. Но если причиной трагедии мог стать совсем другой радар, вполне возможно - с другой военной базы, то почему мы должны предполагать, что он был украинский? В тех местах полно военных баз. Почему мы, например, с порога должны отметать версию о том, что это был радар с российской базы, не участвовавшей в учениях? Ведь именно российский расчет РПЦ, в отличие от украинского, мог даже не знать (им просто неоткуда было это узнать, если у них не было связи с обзорным радаром), что на лайнер летит ракета, и спокойно упражняться в боевой работе.
Почему же эта, не требующая фантастических предположений версия, даже не рассматривается?
Почему с порога отметаются версии о террористах, направивших свой, более мощный радар подсветки на пролетавший во время стрельб С - 200 самолет? Разве после событий 11 сентября остались сомнения в их возможностях и изобретательности? Ведь Украина и Россия заявили о поддержке операции в Афганистане, и поссорить два народа, убив при этом еще и около сотни мирных людей, было бы вполне в духе организаторов нью - йоркской трагедии.
4. Это что - значительно более вероятное? Диверсанты с радаром на нейтральных водах?
Ту - 134, бортовой номер 65893, рейс Сочи - Сухуми, потерпел крушение 21 сентября 1993 года, примерно в тех же местах; если не ошибаемся в деталях, был сбит с катера, ракетой с тепловым самонаведением. Тогда списали на "сепаратистов", виновных не нашли, принадлежность катера не установили.
5. Насчет приступа идиотии, вы немного сгущаете краски. Если вы представляете себе обстановку в кабине ЗРК, во время боевой работы - оттуда не очень хорошо видно, что в мире творится. Операторы получают ЦУ, направляют антену РПЦ в нужном направлении - и видят отраженный сигнал. К этому моменту они готовилсь несколько месяцев. Теперь главное - не упустить эту полоску, не дать ей уйти за край экрана. О том, что этот сигнал может быть отражен от пассажирского самолета никто и не думает. Никому и в голову не приходит забивать свою голову такими глупостями - особенно в этот напряженный момент. Они не знают, что мишень уже уничтожена другой ракетой. Они не знают где летит их ракета - хотя она летит уже слишком долго. Может она пролетела мимо? Что гадать - цель нужно подсвечивать, пока есть шанс, хуже все равно не будет!.. Потом, по цели можно запустить еще одну ракету - но только если операторы удержат на ней луч.
Во - первых, вы пишете "операторы получают ЦУ", и забываете при этом, что нахождение цели на такой дальности (40 - 50 км.) для целеуказания тоже производится радаром; это обзорный радар, и как раз на его индикаторе видны светящиеся отметки от всех воздушных обьектов в данном районе. Именно на этом радаре видно, как отметка ракеты приближается к отметке цели. Если ракета миновала цель, но не самоликвидируется, а летит куда - то дальше, то уже одно это означает серьёзную нештатную ситуацию, общий аврал и намыливание шеи виновным. Некоторый процент непопаданий при стрельбе зенитными ракетами вполне допустим; но вот именно отсутствие самоликвидации ракеты, уже очевидно пролетевшей мимо и более "не видящей" подсветку цели - это серьёзное ЧП.
Кроме того, обязательно ведётся наблюдение - одним или несколькими обзорными радарами - за всем воздушным пространством в районе запретной зоны и вокруг неё. Ведь необходимо - и это обязательно делается - наблюдать, не собирается ли кто-то по ошибке залететь в запретную зону. То есть, был как минимум один обзорный радар, на индикаторе которого была видна и отметка от Ту - 154, и отметка от ракеты. Их сближение можно было наблюдать несколько минут, причем за этим радаром сидел человек, никакие стрельбы не ведущий. Именно он и был обязан тут же сообщить о крайне опасной ситуации - приближение той самой, не самоликвидировавшейся ракеты к гражданскому самолету. Он не мог не осознавать, что вся ответственность ложится на него. Именно о нем мы говорим, когда упоминаем маловероятность внезапного приступа идиотии у человека, за которым ранее ничего подобного не наблюдалось.
Еще раз повторим: времени на отключение подсветки с любых украинских радаров было достаточно.
6. Если даже допустить, что была подсветка с другого РПЦ. Почему вы утверждаете, что он был не украинский? Именно Украина там проводила учения со стрельбами, а не кто-то другой.
Именно потому, что Украина проводила учения со стрельбами, подсветка с РПЦ принадлежащего её Вооруженным Силам выглядит менее вероятной, чем с любого другого. Пожалуйста, продумайте эту ситуацию до конца, и вы увидите, почему это так.
Украинские силы ПВО проводят учения. Все украинские военные знают, что будут стрелять С - 200; все понимают, что подсветка авиалайнера, если в тот момент будет запущена ракета с полуактивным самонаведением, достаточно рискованна.
В то же время, на базах других государств, радарами которых могла теоретически быть наведена ракета - а это Россия, Турция, Грузия и даже Румыния - продолжается ежедневная рутинная работа. Расчеты их РПЦ полагают, что стрельбы не производятся; а даже если и слышали, что Украина проводит учения, их это мало колышет. Они вполне могут навести радар на пролетающий самолёт: ведь от самого радара вреда самолёту не будет.
Когда на обзорном радаре украинские военные видят, что ракета прошла мимо цели и летит к авиалайнеру - что они делают? Естественно, командуют убрать подсветку. У них было несколько минут, чтобы отключить все возможные радары подсветки, и оперативная связь была налажена со всеми расчётами - ведь шли учения. То есть в этом варианте даже одной минуты вполне достаточно, чтобы отключить "мощность" на всех РПЦ - и украинские военные утверждают, что именно это и было сделано!
А если подсветку осуществляли военные другой страны? Они - то могли вообще не знать, что в сторону этого самолёта летит ракета. И как могли украинские военные передать им просьбу отключить подсветку? Неизвестно было даже, с кем связываться: с русскими, с турками, с грузинами? А потом, ведь у тех других - учений нет, и связь не налажена: пока дежурный свяжется со штабом, пока доведут команду до всех расчетов РПЦ... Вот именно в этом случае, даже пяти минут было явно недостаточно.
7. Вы утверждаете, при подсветке другим радаром должна была совпасть частота. Откуда это следует? И если это так, то не доказывает ли это, что подсветка была с того самого, собственного РПЦ, т.е. принадлежавшего стрелявшему дивизиону С - 200?
Необходимость совпадения частот подсветки следует из статьи российского специалиста в "Независимом военном обозрении" (Михаил Ходарёнок, "Прерванный полет"; http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html) - там это чётко указано. Совпадение частоты подсветки вовсе не доказывает, что это был тот самый РПЦ: в той же статье, высказывается подозрение, что на этой частоте самолёт мог подсвечиваться каким - то другим украинским РПЦ. Мы от себя добавляем лишь один вопрос: а может, РПЦ этот был вовсе и не украинский?
Необходимость совпадения частот также не опровергает возможность диверсии: диверсанты вполне могли замерить частоту отражённого от мишени сигнала и настроить свой радар подсветки на ту же самую частоту, непосредственно перед началом подсвечивания выбранного ими самолёта.
8. Если Украина не виновата, как вы тут распинаетесь, то почему тогда ваши военные подавали в отставку еще 4 - го числа, как теперь стало известно?
Потому что именно украинская ракета поразила авиалайнер. Неважно, кто при этом навёл её на самолет, всё равно военные должны были это предусмотреть: у них работа такая. Даже если будет доказано, что ракету навели на авиалайнер диверсанты, всё равно, это большая трагедия, для Украины в том числе. Именно поэтому военные должны были подать в отставку: точно так же, как после посадки Руста на Красной площади в Москве, было отправлено в отставку всё высшее начальство ПВО, хотя непосредственным виновником этого хулиганства был, естественно, сам Руст.
9. Почему Кузьмук и Кучма признали вину Украины? Вы считаете, они сделали бы это, если были бы хоть малейшие шансы, что может быть виноват кто-то еще?
И Кузьмук, и Кучма признали только, что самолет сбила украинская ракета. Они не признали вину Украины, наоборот, они постоянно повторяют, что радары подсветки были выключены, и подчёркивают необходимость дорасследования. Все звонкие фразы о том, что, мол, "Украина признала свою вину", остаются на совести журналистов, которые пишут не то, что есть на самом деле, а то, чего от них хотят заказчики. Есть еще один гадкий прием, когда такой вот лозунг - заголовок помещают на рекламный баннер какого - либо интернет - издания; при этом, с одной стороны, в собственно статье может и не быть искажения фактов, но сам лозунг запоминается подсознанием и потом воспринимается уже как проверенный факт. Еще раз повторим: и Кучма, и Кузьмук признали только то, что лайнер сбила украинская ракета, а мы сейчас говорим о том, что навести эту ракету на самолёт (вольно или невольно) мог кто - то совсем другой. Министр внутренних дел России Владимир Рушайло подтверждает, что это пока не установлено: "Почему ракета не поразила учебную цель, а перенавелась и попала в гражданский самолет - на этот вопрос пока нет ответа" (интервью газете "Известия", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
10. Мальчики, вам не надоело играть в конспирологию? Есть такой принцип "бритвы Оккама": не следует умножать сущности без необходимости. Вам же всем известно, какой бардак творится в украинской армии. Тем более, был уже похожий случай в Броварах, когда ракета с учений попала в жилой дом. Зачем тут изобретать какой - то заговор, если всё настолько очевидно?
В любом уголовном расследовании, и тем более если дело связано со смертью людей, должны быть проверены и отработаны абсолютно все версии; и очень часто бывает, что именно самое простое и "естественное" обьяснение оказывается неправильным. Для иллюстрации, приведем общепонятный пример. Когда Шарапов убеждал Жеглова, что Груздев не виноват и его следует выпускать - он не занимался конспирологией; наоборот, он добросовестно делал свою работу. Почему же, если речь идет о гибели не одного, а многих людей, расследование должно вестись менее тщательно?
Принцип "бритвы Оккама" действителен для естествознания; в криминалистике он не работает. Это связано с тем, что, как сказал кто-то из физиков, "природа хитроумна, но не злонамерена"; при расследовании же обстоятельств гибели людей, наоборот, приходится учитывать изощренную злонамеренность некоторых представителей вида homo sapiens. Поэтому при расследовании такого рода происшествий, вместо "бритвы Оккама", руководствуются презумпцией невиновности, и скрупулезно рассматривают все возможные версии, сколь маловероятными они бы ни казались на первый взгляд.
11. Разве не очевидно, что ваши вояки виноваты уже тем, что не обьявили соответствующий радиус зоны, закрытой для полетов?
Да, в этом вояки виноваты. Но это не было непосредственной причиной катастрофы, потому что без подсветки самолета от радара, на вполне определенной частоте, ничего бы не случилось. Точно так же, как проспавший кражу сторож виноват в краже; но непосредственным виновником в этом случае будет все-таки вор, а не сторож, и сидеть за кражу должен вор.
Конечно, за необьявление достаточно большой закрытой зоны наши военные должны ответить; но заинтересованная общественность имеет право знать и непосредственных виновников трагедии. У этих, неизвестных пока, непосредственных виновников есть имена и фамилии, и эти люди - те самые, что управляли подсвечивавшим самолет радаром в момент катастрофы - должны быть найдены и наказаны.
12. В состав комиссии по расследованию входили и украинские эксперты. Неужели ваши рассуждения не пришли им на ум? Почему же тогда они признали вину Украины?
Эксперты не признали вину Украины; они признали только, что самолет был поражён украинской ракетой, а кто именно навёл её на самолет, совершенно неясно. Все звонкие фразы о том, что, мол, "Украина признала свою вину", остаются на совести журналистов, которые пишут не то, что есть на самом деле, а то, чего от них хотят заказчики. Есть еще один гадкий прием, когда такой вот лозунг - заголовок помещают на рекламный баннер какого - либо интернет - издания; при этом, с одной стороны, в собственно статье может и не быть искажения фактов, но сам лозунг запоминается подсознанием и потом воспринимается уже как проверенный факт. Еще раз повторим: украинские эксперты признали только то, что лайнер сбила украинская ракета, а мы сейчас говорим о том, что навести эту ракету на самолёт (вольно или невольно) мог кто - то совсем другой. Министр внутренних дел России Владимир Рушайло подтверждает, что это пока не установлено: "Почему ракета не поразила учебную цель, а перенавелась и попала в гражданский самолет - на этот вопрос пока нет ответа" (интервью газете "Известия", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
13. Сам факт проведения таких учений в Крыму говорит сам за себя. Если украинские военные позволяют себе играться с С - 200 там, где и из двустволки стрелять рискованно, это само по себе уже свидетельствует об несоответствии их ответственности и компетентности с требованиями, выдвигаемыми таким серьезным оружием.
Осмелимся напомнить, что учения были согласованы с Россией; более того, российские военные принимали непосредственное участие в этих учениях, да и сам полигон Опук арендован Черноморским флотом России (сообщение NTV.RU от 4.10 о начале учений украинских ПВО на арендованном ЧФ России полигоне Опук; http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html). Так что выводы касательно несоответствия требованиям из - за одного только проведения учений в Крыму следовало бы адресовать в той же мере и российским военным.
14. Хорошо, допустим это было не обычное разгильдяйство, а запланированная диверсия в результате таинственного заговора, с далеко идущими целями. Каким образом было достигнуто точное совпадение азимута учебной цели и Ту - 154? Для гражданского самолета, плюс - минус 15 минут, это нормальная задержка. Если бы российский самолет хоть немного задержался, никакая подсветка ничего бы не дала. Крейсерская скорость Ту - 154 - 800 - 850 км/ч. 15 минут - это 200 км. И уже совсем другая ситуация. Простая задержка или опережение графика Ту - 154 на считанные минуты, сорвала бы все планы диверсантов.
В случае диверсии, не было необходимости в абсолютно точном совпадении; достаточно было подсветить находящийся примерно в том же направлении самолёт - жертву более мощным радаром на той же частоте, чтобы нацелить на него полуактивную головку самонаведения ракеты С - 200. Воздушное движение в этом районе достаточно оживленное, поэтому диверсанты вполне могли рассчитывать на появление хотя бы одного самолёта, на который можно было бы навести ракету С - 200, как только она будет запущена. Так, в вашем примере, если бы российский Ту - 154 опоздал на 15 минут, то ракета могла бы быть нацелена на Ан - 24 армянских авиалиний, тот самый, с которого был виден взрыв Ту - 154.
Судно с радаром могло ждать на подходящий самолет непосредственно в районе катастрофы; в этом случае, даже при той же мощности принадлежащего диверсантам радара подсветки, что и у РПЦ С-200 (учитывая большую ЭПР самолёта в сравнении с ЭПР беспилотной мишени), принятый ракетой сразу после старта сигнал от самолёта мог бы быть мощнее отражённого сигнала от мишени.
Более того, диверсанты вполне понимали бы возможность подобного возражения; а ведь факт почти постоянного наличия в воздухе других самолётов в этом месте не сразу приходит на ум, когда пытаешься понять причину уже произошедшей катастрофы конкретного самолета. Это затрудняло бы установление самого факта преднамеренной диверсии, и таким образом, сильно увеличивало бы соблазнительность подобного преступления для диверсантов, если они хотели дискредитировать Украину и поссорить её с соседями.
15. Если рассматривать версию заговора. Почему тогда не была поражена учебная цель? Обьясните.
Потому что полуактивная головка самонаведения ракеты начала следить за более мощным отраженным сигналом от самолёта; для варианта диверсии, вполне законно предположить, что подсвечивающий радар был более мощным, чем штатный РПЦ С - 200. Ракета наводилась уже на самолёт, поэтому и не попала в учебную цель.
Такой радар диверсанты могли бы разместить на каком - либо небольшом судне в нейтральных водах на Чёрном море; то есть, чтобы совершить это преступление, диверсантам не только не надо было находиться на украинской земле, но им даже не надо было входить в территориальные воды Украины. Ведь самолёт рассеивает излучение подсвечивающего радара во все стороны, а не только обратно в сторону радара.
Более того, судно с радаром могло ждать на подходящий самолет непосредственно в районе катастрофы; в этом случае, даже при той же мощности принадлежащего диверсантам радара подсветки, что и у РПЦ С - 200 (учитывая большую ЭПР самолёта в сравнении с ЭПР беспилотной мишени), принятый ракетой сразу после старта сигнал от самолёта мог бы быть мощнее отраженного сигнала от мишени.
16. Прежде, чем перекладывать вину на кого - то, следовало бы ответить, что делали РПЦ других дивизионов, принадлежащих украинским ПВО. Вполне вероятно, что они в это время "вели" Ту - 154, и тогда вина украинских военных может считаться доказанной.
Нет, это как раз совсем невероятно. Именно украинские РПЦ должны были быть выключены сразу же, как только стало ясно, что ракета миновала цель и движется к самолёту; для этого были все возможности, т.к. у них обязательно была оперативная связь с пунктом наблюдения за воздушной обстановкой; и именно это - что все украинские РПЦ были выключены - и утверждают военные. В то же время, если сопровождение и подсветка (например, с целью тренировки) осуществлялись каким - либо другим РПЦ, принадлежащем стороне, не принимающей участия в учениях, то в этом случае, найти тот РПЦ, связаться с ним и попросить немедленно прекратить подсветку авиалайнера было намного сложнее.
17. Если бы все было так, как вы утверждаете. Почему Кучма или Кузьмук не соберут пресс - конференцию, и не скажут четко: все наши радары подсветки в момент взрыва были выключены. Неужели вы думаете, что такое заявление не было бы услышано?
Такое заявление делалось уже не раз, в том числе в интервью журналистам, и все равно его никто не слышит.
18. В день первой пресс - конфернции главкома ПВО, когда показывали карту и зону действия радара, один корреспондент взял интервью у бывшего министра обороны. Тот сказал дословно следующее: "Ни один источник излучения, кроме того который использовали наши военные для наведения ракеты на цель, не был задействован. Это абсолютно точно". Таким образом, никто кроме наших (украинцев) ракету на цель навести не мог. Присутствие другого источника излучения в зоне учений заметили бы немедленно и кричали бы об этом с первого же дня.
Мы не станем сочувствовать обиженному бывшему министру обороны; и поэтому вынуждены заметить, что таким заявлением он расписался в незнании школьного курса физики. Во - первых, самолёт рассеивает излучение радара не только обратно к радару, а и во все другие стороны; поэтому радар подсветки, ставший причиной катастрофы, вовсе необязательно должен был находиться в зоне учений: он мог быть размещён на территории России, или на территории Турции, или вообще находиться на малом судне, почти под самим самолётом (идеальный вариант для террористов - в этом случае, для превышения мощности отражённого от самолёта сигнала над мощностью сигнала, отражённого от мишени - принимаемого в точке старта ракеты - мощность этого радара не должна даже превышать мощность штатного РПЦ С - 200). Во - вторых, заметить излучение узконаправленного источника, которым и является радар - принципиально невозможно, если он размещён достаточно далеко (а тем более - за горизонтом) от приёмника, и направлен в сторону от него.
19. Если кто ещё отрицает очевидное, что украинцы есть нация низких моральных качеств, то читайте внимательно этот текст, а также то, как украинцы дружно поддерживают авторов. А теперь заметьте, что никто в мире не верит в непричастность украинцев в трагедии российского самолета, а тщетные попытки оправдать совершенно очевидное преступление вызывает только одну реакцию - презрение!
Хотели бы обратить внимание на характерное для некоторых яростных обвинителей недисциплинированное обращение с собственными мыслями, допущенное автором сего заявления. Действительно, никто в мире - не исключая и нас - не утверждает, что украинцы вообще непричастны к катастрофе: ракета была украинская. Однако, вопрос о том, кто именно перенаправил её с мишени на авиалайнер, остаётся открытым для многих. Чтобы не ходить далеко за примерами, напомним автору сего заявления слова министра внутренних дел РФ Владимира Рушайло: "Почему ракета не поразила учебную цель, а перенавелась и попала в гражданский самолет - на этот вопрос пока нет ответа" (интервью газете "Известия", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803) .
Также хотели бы отметить, что желание тщательно расследовать все возможные варианты, с тем чтобы действительно выяснить, кто является непосредственным виновником гибели людей, не принимая на веру только одну, общепринятую, хоть и далеко не самую вероятную версию - можно назвать чрезмерной дотошностью, или даже дон - кихотством, но уж никак не следствием низких моральных качеств.
Up till now the circumstances of the tragedy with Tu - 154 Siberian Airlines plane on its flight from Tel Aviv to Novosibirsk were mostly discussed in layman's terms. Occasional pieces written by experts were filled with professional jargon and mostly looked cryptic for the general public.
Michael Khodarenok's article "Unfinished Flight" recently published by Russian "Independent Military Observer" discusses a possible version of the tragedy at the same time giving enough information about the S - 200 missile complex. This article enables a person generally skeptical about the conclusions of the government agencies to think and analyze the facts independently.
Overall we agree with the logic of the author, but want to point out an important detail that can change the widespread opinion about the guilt of the Ukrainian military. We do not dispute that the most probable reason of the crash was a Ukrainian air defense missile. But the general picture presented by Khodarenok leads us to think that this missile could be re - targeted from an unmanned aircraft used during the military exercises (original target) to the Tu - 154 airliner due to the actions of people with no connection to Ukraine whatsoever.
We would not want to repeat the whole article here and highly recommend that everyone interested in the matter would read it, as it provides a lot of information about the S - 200 missile launcher and the history of its use. In what follows we will assume that the reader is familiar with Khodarenok's arguments.
First we want to underscore the fact mentioned by Khodarenok, that the self - destruction mechanism of the missile does not require any external orders, but rather activates automatically if the guiding system does not receive a signal reflected from a target for a certain period of time. The length of this period is not specified in the article, but seems to be of the order of ten seconds. Without reflected signal the guiding of the missile is also impossible. Since missile exploded very close to the plane, we can take as certain that some guiding radar was doing the job up to the very moment of explosion near Tu - 154.
Next, we would like to give a rather lengthy quote:
If the guiding radar is not working, targeting of the missile is impossible. Thus it seems that if Ukrainian crew switched off the power on the radar after hitting the near - zone target, the Tu - 154 airliner 300 kilometers away would never be targeted (although new data suggest that the actual distance was 225 kilometers). It seems that one can easily prove that was the case. The power on the guiding radar was shut off at 14:43, while the plane was hit at 14:45. Thus one would conclude that the launcher crew has nothing to do with the tragedy.
AIR DEFENCE NUANCE
One should not however discount the following important circumstance. The practice of missile exercises on shooting ranges and at permanent air - defense positions showed, that together with the crew that performs exercises, the target is usually followed by the radars of other launcher crews which use this possibility to train themselves in detecting the target, locking on it and following up. These could be the radars of the launchers that were not even a part of current exercises. If Opuk peninsula military exercise included missile launches, no air defense officer in his right mind would want to miss this opportunity to train his crew. We note that the air defense forces in Crimea have missile complexes S - 200V ("Vega") deployed near Feodosiya, Sevastopol, and Yevpatoriya.
Let us assume for a moment that the launcher on Opuk peninsula had its radar frequency set to letter - code 2 - A and simultaneously another launcher's radar with the same letter - code of the frequency followed the Tu - 154 flight from Sevastopol, Feodosiya or Yevpatoriya for training purposes. Even if the original guiding radar was shut off, the radar from Sevastopol or Yevpatoriya would have provided a perfect guide for the missile in the air. There would still be a signal reflected from the plane which would enable the missile guiding mechanism to work. In such circumstances targeting of Tu - 154 was unavoidable. One cannot exclude such scenario (the guilty party was quick to announce that there were no launchers with the same frequency letter - code on the whole Crimea peninsula, but that is not an established fact yet).
Thus, in response to the statement of Ukrainian military about powering off the guiding radar two minutes before the plane crash (we will return to this statement below), the author puts forward an assumption that other radar was pointing at Tu - 154 ("from Feodosiya, Sevastopol or Yevpatoriya"). Commander at this other radar station "did not want to miss the opportunity to train the crews" (it is not clear from the article, why would not this commander train his crew using unmanned target aircraft. After all, civilian airliners are flying over Crimea each day and one can practice on them accordingly. Maybe the author had in mind that the "other" radar was also accidentally redirected from an unmanned target to the airliner?)
Here we come to a question that provoked the writing of this whole article:
How would one know, that the other radar was an Ukrainian one?
One can formulate this question a little bit differently:
Would not it be possible, that the other radar belonged to an other state?
It is easy to assume, that commanders of the launchers that belong to other states also "did not want to miss the opportunity to train the crews". And these could be commanders of Russian S - 200 launchers deployed somewhere near the area of exercises, or even a commander of some Turkish or Georgian anti - aircraft missile launchers (there are many states inside the 300 kilometer radius from the airliner crash point)
Moreover, the probability of the accident in case of radar guiding provided from another country - a country that did not take part in the military exercises - would be much higher.
First, recall that to be effective the "other" guiding radar has to have the same frequency ("same frequency letter - code") as the missile guiding system. Even if you are skeptical about the statements of the "guilty party" that was "quick to announce that there were no launchers with the same frequency letter - code on the whole Crimea peninsula", you have to admit that at least Ukrainian military commanders knew about the letter - codes used during the exercises. It is therefore unlikely that they kept the same letter - codes for the launchers on regular duty. After all you don't want the country's air - defense capability to be reduced during military exercises. At the same time the air - defense commanders of other countries might not take that into considerations or simply have no information about the frequencies used by Ukrainian launchers. This would make frequency matching much more probable.
Second, one should take into account that all air space around the exercise zone is monitored by wide - angle radar systems (at least for the purpose of detecting any aircraft penetrating the no - fly zone). This radar (or several radars) would be clearly showing for several minutes the missile mark approaching the Tu - 154 mark. The mere fact that S - 200 missed the unmanned target and did not self - destruct must have already put the alarm on. Ukrainian military command had time and ability to detect the re - targeting of the missile and give an order to power - off all Ukrainian guiding radars. This is true for all Ukrainian radar station, wherever they could be deployed.
On the contrary, if the plane was guided by a radar from another country, Ukrainian military had no ability to switch it off. Indeed, to shut off Ukrainian guiding radar stations it is enough to pass an order through the established communication channels. One needs less then a minute to do that (the missile was flying for more then three minutes before it reached the airliner). But if the radar belongs to another country, Ukrainian air defense had to call the central command of this country (it would not be even clear who to call: Russia, Georgia, Turkey?) explain them the situation and ask to check if any of their radars could be following the airliner. Then they should ask to shut off this radar. We all know how eager are the central military commands to respond to a request when it comes from another country. In this situation even five minutes were not enough to save the situation.
To sum up, we conclude that unintentional usage of the other country radar to guide the missile towards the Tu - 154 airliner seems to be more probable then the usage of a Ukrainian radar.
Finally, one can not rule out another, less probable scenario in which the plane was intentionally targeted by a radar belonging to terrorists. If this radar was powerful enough, it could have re - targeted the guiding system of the missile from the unmanned plane to the airliner. Such intentional radar illumination could have been done from a vessel in the Black Sea right under the air corridor. Then a radar equal in power to the one of the S - 200 anti - aircraft system would have given a more powerful signal at the missile head receiver. The air traffic in the region is rather heavy. Terrorists could learn about the military exercises and wait on their vessel for the moment of missile launch. After that they could measure the guiding radar frequency, match it on their own radar and attempt to guide the missile to the plane of their choice.
This version could sound exotic and might be less probable then the previous one. But recent events show that reality can be more convoluted then any thriller movie. Both versions show, that the guilt of Ukrainian military is not proved and the matter requires a more thorough investigation.
References:
Michael Khodarenok. "Unfinished Flight", an article in Russian "Independent Military Observer";
http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html
Vladimir Rushajlo. "No attempts to conceale the cause of the catastrophe", "Izvestia" newspaper;
http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
Yanina Vaskovskaya. "We hit it", "Novaya Gazeta";
http://2001.novayagazeta.ru/nomer/2001/75n/n75n-s00.shtml
Announcement of the beginning of planned Ukrainian military exercises on the "Opuk Peninsula" shooting range of the Black Sea Fleet of Russia;
http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html
Frequently Asked Questions:
1. Why making the fuss again? You should have guts at least for once in your lifetime. This was a Ukrainian missile, therefore Ukraine is guilty. Period.
We ask everyone not to jump to conclusions. We present sensible arguments that prove the whole picture to be not that crystal clear. There are as probable (and maybe more alarming) versions of the tragedy in which the responsibility of Ukrainian military is only indirect. We would like to respect the right of the relatives and friends of the victims to know the complete truth and therefore we demand a more thorough investigation.
2. The only reason Ukrainians do not admit it was their fault is because they do not want to pay compensations to the victim's relatives and to the airline.
Our motives are not monetary and we do not challenge the rights of the victims for compensation. But imagine that your mother is charged with the killing of your neighbor's child and her guilt is considered proved for the moment. In this terrible situation you would certainly examine the evidence and if there are glaring omissions in the logic of the prosecution you would try to do everything to get a straight picture. You would ask to investigate everything in more detail.
3. Why would one think that that another guiding radar was illuminating the plane? Ukrainian operators just took the Tu - 154 jet for the unmanned target and shot it down. I can imagine their happy faces as they see a good signal on their radar screen, those idiots.
First of all, Ukrainian military states that they switched off the guiding radar two minutes before the crash. Second, at the moment when the missile missed the unmanned target and went further - one could definitely see that on the screen - the guiding radar was certainly shut off. It would be very strange for the personnel not to make this very natural move, but rather sit and wait for several minutes while the missile was flying towards the airliner. Of course one can assume the worst and think that this was a particularly acute case of idiocy, but if there are alternative explanations of the accident - why not consider them as well? Why should we immediately believe in the scenario of unbelievable stupidity and insensitivity of the launcher crew and throw all other possibilities into the wastebasket, even though they are more logical then the current one?
The author of the article in the Russian "Independent Military Observer" (Michael Khodarenok, "Unfinished Flight"; http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html) does not buy the argument of the idiocy attack and offers a different explanation. The assumption of another radar guiding the missile was first put forward in his paper. But if another radar was indeed present, it could be a radar on a different military base and it is not immediately obvious that it was a Ukrainian radar. There are many military bases around. One can not exclude a possibility that it was a Russian radar on one of the bases that did not take part in the exercises. In this case it is easy to understand how the radar personnel could be unaware of the danger (they did not have a hotline to the Ukrainian general command) and could just continue performing routine exercises.
Why can not we consider this scenario which does not require any stretch of imagination?
Why is it reasonable to dump all terrorist versions of the tragedy? Terrorists could possess a powerful radar and direct it at the airliner during the S - 200 launches. Why would you doubt the level terrorist sophistication after the events of September 11? Both Ukraine and Russia support the anti - terrorist operation in Afghanistan. Creating a rift between those nations and this time and targeting almost hundred civilians would be a dream for people like the organizers of New York tragedy.
4. What do you mean by "logical scenarios" - terrorists in neutral waters with a radar on their own boat?
This is not so far fetched as it could seem. On September 21, 1993 an ariliner Tu - 134 (number 65893) was downed during a regular flight Sochi - Sukhumi (quite close to the location of the present tragedy) by a self - guiding missile launched from a boat. The accident was blamed on "separatists", no one was found and charged and the origin of the boat was not identified.
5. If you knew the circumstances in which a crew of a missile launcher works you would not be so quick to say that only "idiocy attack" would prevent them from powering off the guiding radar. The crew does not really know what is happening around. They get directions from the command center and point their radar along the given azimuth trying to get a reflected signal. They were preparing for month for this exercise. Their main job is not to let the object go away from the guiding radar screen. No one thinks that it can be a reflection from the airliner - there is no time for such thoughts during the seconds in the crew disposal. They would not know if the target was already downed by another launcher, they would not know where does their missile fly, even if it flies for too long. In their view there is no harm in keeping radar on the target as long as possible, in particular because it can be useful if an order to launch another missile will come from a command center.
The launcher crew indeed gets directions from the command center. The distance to the targets during these exercises was 40 - 50 km. so the command center was using it's own wide angle radar to locate all aircraft in the area. On its screen they could clearly see how the missile mark moves towards the mark of the target. If it passed the target without triggering the self - destruction mechanism as it should - a general emergency would follow. Certainly there are few missiles which miss their targets during exercises, but the fact of failed self - destruction of a missile which passed a target and therefore does not get a reflected radar signal anymore is a definite emergency.
Besides there is monitoring of the airspace by one or several wide angle radars in order to ensure that no one enters the no - fly zone. So there was at least one radar that monitored the Tu - 154 flight and it would show the missile approaching the airliner. This would last several minutes. The operator of this radar is not preoccupied with any other tasks and it is his duty to issue an emergency warning to everyone. He would fully understand, that the responsibility of alerting the launcher crew rests on his shoulders. That is the person who's "momentary idiocy" could play a role, and it should be more than unlikely case, shouldn't it?
Let's recall it again: there was enough time to act and power off all the Ukrainian guiding radars.
6. If one even assumes that another radar was guiding the missile to the jet, why would anyone assume that this other radar was not Ukrainian? After all no one except Ukraine was conducting military exercises at this time and place.
Precisely because Ukrainian military were conducting exercises it is less probable that it's own radar was a culprit. Please consider the following. All Ukrainian military knows that exercises are underway and that launches of radar guided S - 200 will happen. Therefore everyone understands that guiding a plane for training purposes is risky.
At the same time military bases of other countries that could theoretically guide the missile - these are Russia, Turkey, Georgia and even Romania - are just doing their day - to - day job. Their radar operators know nothing about the launches, and even if they have information it does not concern them directly. They could have easily be training to follow a plane by their radar beam. Such things are done routinely.
Now think what happens when Ukrainian military personnel in the command center sees that a missile passed the target and flies toward the airliner. What do they do? Naturally they issue an order to power off all guiding radars. They had several minutes to do that. During military exercises they have direct communication with all launchers. Even one minute would be enough to power them all down. And they say that exactly that was done.
But what if guiding was done from a military base of another country? They could have no information about the missile being launched. And how would Ukrainian command center pass this information to them? You would not even know whom to contact - the Russians, the Turks, the Romanians? Besides there is no hotline to them. While you call their chief of staff and while he can issue an order to the radar installations much more time then five minutes can pass by.
7. You write that another radar can guide the missile only if its frequency coincides with the frequency of the original radar. Why is that? And if true, would not it prove that only the original radar of the S - 200 complex may be a culprit and that it was operating all the way up to the moment when the missile hit the plane?
The requirement of the same frequencies is clearly stated in the article of the Russian military expert. Coincidence of the frequency value does not prove that the same radar was guiding the missile. The same article argues, that this frequency could have been used by another Ukrainian radar. We only add that it is as likely, that this radar was not Ukrainian at all.
The requirement to have the same frequency does not disprove the terrorist version either. The terrorists could easily measure the frequency of the signal reflected from the target and tune their own radar to it. That could be done right before they directed their radar on Tu - 154.
8. If Ukraine is not guilty as you try to argue here, why is it that Ukrainian military leadership resigned as early as October 4th, as we now know from the news?
Because it was an Ukrainian missile that hit the airliner. Regardless of who targeted it onto Tu - 154, Ukrainian military had to plan for an emergency like that. That is their job after all. Even if it would be proven that the missile targeted the airliner due to subversive act, it is still a great tragedy for everyone, including Ukraine. This is why Ukrainian military leadership had to resign, just like Soviet military leadership after Matthias Rust landed his plane on the Red Square in Moscow. They were fired despite the fact that it was Rust who was guilty of the incident.
9. Why President Kuchma and Defense Minister Kuz'muk admitted that Ukraine is guilty? Do you think they would do it if there was a slightest possibility to deny responsibility?
Both of them only admitted that the airliner was downed by a Ukrainian missile. They did not admit that Ukraine is guilty. On the contrary, they repeated many times that guiding radars were shut off and that additional investigation is required. All catchy titles saying "Ukraine admitted its guilt" should be viewed as a liberties that certain journalist take when they are interested not in presenting truth but in following the line of the media owner. There is another dirty trick - putting a catchy phrase like that on the internet banner. The article itself may not distort the facts, but the phrase sticks and is later regarded as a proven fact.
We want to underscore that President Kuchma and Defense Minister Kuz'muk only admitted that the airliner was hit by a Ukrainian missile, and we make a point that this missile could have been guided to the airliner (willingly or unwillingly) by another party. The Interior Minister of Russia, Vladimir Rushaylo confirmed, that this is not known yet: "Why did not the missile hit the unmanned plane but re - targeted and went after a civilian airliner - this question does not have an answer yet" (interview to "Izvestia", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
10. You guys are just conspiracy maniacs. There is no need in complicated theories. You know well that Ukrainian army is understaffed, ill - funded, and is not doing well. Moreover, a year ago there was already a confirmed case of hitting an apartment block in Brovary village near Kiev with your own missile. Everything is so transparent, that your conspiracy theory is simply nuts.
In any criminal case, especially when homicide is involved all leads and versions must be checked. It frequently happens that the most "natural" explanations turns out to be wrong. This is well documented in history and in detective novels. In the present case when dozens of people were killed, investigation must be even more scrupulous.
The principle of making theories simple might be good in natural sciences, but does not work in criminal investigation. Unlike the nature, humans can be ill - natured and quite sophisticated in hiding their deeds. This is why investigation of malicious acts is guided not by the simplicity of explanations but by presumptions of innocence and works on all possible scenarios, however improbable they could look from a first glance.
11. It is obvious that Ukrainian military is guilty at least because they did not declare a large enough no - fly zone for the exercises.
Yes, they are guilty on this count. But that might be not the direct cause of the catastrophe, because without guiding radar working on a certain frequency nothing would have happened. This can be compared with a case when a guard was sleepy and a thief got into the warehouse. No doubt, the guard enabled the criminal activity, nevertheless the guilty party are the thief and it he who should be put to jail.
Ukrainian military must be held responsible for declaring a too small no - fly zone. But we have a right to know the people who were the direct cause of the tragedy. They have names, they are the people who operated the radar that guided the missile to the airliner and they should be brought to justice.
12. Investigation team had Ukrainian experts in it. Why would not they think about something like that? And why did they admit that Ukraine is guilty?
Experts did not admit Ukraine's guilt. They only admitted that the plane was hit by a Ukrainian missile, but they made it clear that it is not known how was it guided. All catch phrases that say "Ukraine admitted its guilt" should be viewed as a liberties that certain journalist take when they are interested not in presenting truth but in following the line of the media owner. There is another dirty trick - putting a catchy phrase like that on the internet banner. The article itself may not distort the facts, but the phrase sticks and is later regarded as a proven fact.
We want to repeat, that Ukrainian experts only admitted that the missile was a Ukrainian one. Here we argue that it could have been guided to the airliner (willingly or unwillingly) by another party. The Interior Minister of Russia, Vladimir Rushaylo confirmed, that this is not known yet: "Why did not the missile hit the unmanned plane but re - targeted and went after a civilian airliner - this question does not have an answer yet" (interview to "Izvestia", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
13. The mere fact of conducting those exercises in Crimea is remarkable. If Ukrainian military thinks you can shoot missiles in the populated region where a normal person would use even a shotgun with great care already shows a lack of understanding. They are simply not prepared to use sophisticated weapons, such as S - 200.
We dare to remind, that the exercises were coordinated with Russia, moreover, Russian military was taking directly taking part in exercises. The shooting range itself belongs to Russia (Announcement of the beginning of planned Ukrainian military exercises on the "Opuk Peninsula" shooting range of the Black Sea Fleet of Russia, http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html). So the conclusions drawn from the mere fact of conducting military exercises in Crimea should be addressed to Russian military authorities as well.
14. Well, let's assume for a moment that it was not a case of negligence, but really a subversive act. How did it happen that the shooting direction for the unmanned target airplane and the civilian jet were the same? The airliner could be easily off schedule by about 15 minutes. At the cruising speed of Tu - 154 which is 800 - 850 km per hour that would give a change in distance of about 200 km. and thwart all efforts of those who plotted the scheme.
In the case of subversive act it was not necessary that the airliner followed its schedule exactly. It is enough to guide a missile to any airliner, and for that you just need a powerful radar and ability to measure the frequency of the launcher guiding radar. The air traffic in the region is quite intense. Terrorists could count on the presence of at least one aircraft to guide the missile to. In reality if Russian Tu - 154 would have been 15 minute late, the missile could be guided to Armenian An - 24, the one from the explosion of Tu - 154 was observed.
The terrorist vessel with a radar could have been waiting for a convenient moment right in the area of the catastrophe. If terrorist radar was at least as powerful as the one of the S - 200 launcher, its signal would be more powerful for the missile from the very beginning due to the larger scattering cross - section of the airliner compared with the unmanned target.
Moreover, the terrorists could have counted on this circumstance. It is hard to explain why the missile hit a particular plane and thus the terrorist version seems improbable as long as you do not realize that any plane would suffice for their purposes of putting a rift between Ukraine and its neighbors.
15. If you want to think about a plot, then you have to explain why the unmanned target airplane was not hit.
Because the guiding system of the missile could follow a more powerful signal coming from the airliner. In the subversive act scenario it is logical to assume that the terrorist radar could have been more powerful then the S - 200 launcher radar. The missile was guided to the airliner right after the launch and thus missed the unmanned target.
The terrorists could place their radar on a vessel in neutral waters of the Black Sea. To commit this crime they did not even have to enter Ukrainian territory or Ukrainian waters. The plane scatters radar waves in all direction, not just backward, so the position of the terrorist radar was not important.
Moreover, a vessel with the radar could wait for good moment right in the area of the catastrophe. In this case even if the terrorist radar was just as powerful as the S - 200 launcher radar, its signal would be larger for the missile from the very beginning due to the larger scattering cross - section of the airliner compared with the unmanned target.
16. Before blaming unknown radar you have to explain what was happening with the radar support of the other S - 200 complexes of the Ukrainian air defense. It could be that they were illuminating Tu - 154 all the time and so Ukrainian military is indeed guilty.
This might be the most improbably thing to imagine. On the contrary, Ukrainian guiding radars would be turned off as soon as it became clear that the missile did not hit the unmanned target and flies toward the airliner. Ukrainian military command had all possibilities to do that since they had good communication channels with all guiding radar crews. And they claim that they did it. At the same time if a radar from another country was following the airliner, say for training purposes, it could have been almost impossible to let its crew now about the emergency situation and ask to power down.
17. If everything happened according to your scenario, why would not President Kuchma and Defense Minister Kuz'muk give a press conference and simply say "Our radars were all off at the moment of explosion"? Such press conference could have a great effect, don't you think?
Such statement was made many times in interviews, but nobody seems to listen
18. On the day of the press conference with the Air Defense Commander, when the map and the radar coverage zone were shown, one correspondent made an interview with the former Defense Minster. He said that "There was no other source of radiation except for the one used by our military to follow the target. This is absolutely certain". From that one can conclude, that no one except Ukrainian military could not guide the missile to the airliner. Another source of electromagnetic waves in the area would have been immediately spotted and Ukrainian military experts would drum it from the first day.
We're not going to compassionate with the former Minister of Defense, so we must say that his statement shows the lack of understanding of secondary school physics. The radar waves are reflected in all directions by the plane, so there is no need for the radar to be positioned near missile launch site. It could be on Russian or Turkish soil or on a vessel in the sea, right under the airliner route (this case would be ideal for terrorists, their radar would not even have to be more powerful then the guiding radar of the S - 200 launcher). Second, the radiation of the narrow angle source is impossible to detect if it is far away from the detector and doesn't point towards it.
19. If someone still denies an obvious fact of low moral values of Ukrainians - he should just reread this text. He could also observe how other Ukrainians support the ideas put forward here. And note that no one in the whole world believes that Ukraine is not related to the tragedy of the Russian airliner. Futile attempts to justify an obvious crime can lead to only one natural reaction of contempt!
We would like to draw your attention to a frivolous way the argument is built by many furious accusers. Indeed nobody doubts that the airliner was hit by a Ukrainian missile. We do not doubt that either. However the question of re - targeting of the missile and subsequent guiding toward the airliner stands open for many. We do not have to go far seeking support for this statement. Just consider the interview of the Interior Minister of Russia, Vladimir Rushaylo, in which he said: "Why did not the missile hit the unmanned plane but re - targeted and went after a civilian airliner - this question does not have an answer yet" (interview to "Izvestia", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
We would also like to note that our push for a more thorough investigation of all possible scenarios is an attempt to find the exact reason of the deaths of many people without sticking to a single possible explanation. We think it could be called "being meticulous", but not "having no moral values".
Нескорий суд
До останнього часу, обставини катастрофи Ту - 154 рейсу Тель - Авів - Новосибірськ були підставою для пустих розумувань неспеціалістів, що перемежались малозрозумілими непосвяченим висловами тих, хто хоч щось знає про предмет дискусії.
У статті "Перерваний політ" Михайла Ходарьонка, опублікованій в "Незалежному військовому огляді", наведено можливу картину подій. При цьому, стаття містить достатню кількість технічних подробиць щодо зенітно - ракетного комплексу С - 200, що нарешті дозволяє людям, котрі не звикли сліпо довіряти висновкам різних відомчих комісій, самостійно поміркувати над можливими версіями події.
Погоджуючись в цілому із логікою автора, ми хотіли б вказати на важливу деталь, що може змінити думку про те, хто саме є безпосереднім винуватцем трагедії. Погоджуючись із версією, що причиною загибелі авіалайнера була зенітна ракета українських ППО - вкажемо на витікаючу з намальованої автором картини можливість перенаведения ракети з безпілотної мішені на цивільний літак у результаті дій людей, які не мають відношення до України.
Не станемо переповідати цілу статтю. Тим, хто бажає розібратися в питанні, буде цікаво прочитати її самостійно, оскільки стаття містить багато важливих відомостей щодо ЗРК С - 200 та досвіду його застосування. Тому надалі будемо вважати, що читач із цією статтєю ознайомлений.
Насамперед, підкреслимо зазначений Ходарьонком факт, що самоліквідація ракети проводиться без будь - яких спеціальних команд. До самоліквідації призводить відсутність протягом деякого часу (не зазначеного в статті, але, судячи за іншими даними, близько 10 секунд) відбитого сигналу від цілі на головці самонаведення ракети.
Оскільки коригування наведення ракети на ціль без відбитого сигналу також неможливе, а її попадання - судячи з характеру руйнувань літака - було дуже точним, то можна вважати встановленим факт підсвітки літака Ту - 154 якимось радаром до самого моменту вибуху.
Далі процитуємо досить довгий уривок:
Однак, якщо підсвітки нема, то, зрозуміло, подальше наведення ракети на ціль стає неможливим. Таким чином, здавалося б, якщо український розрахунок після обстрілу і ураження мішені в ближній зоні вимкнув "потужність", то ураження Ту - 154 на дальності до 300 км неможливе ні за яких обставин (хоча, за уточненими даними, ураження сталося на дальності в 225 км). І це на перший погляд легко довести, мовляв, "потужність" РПЦ вимкнена в 13.43, а поразка цілі сталося о 13.45. Таким чином, стріляючий дивізіон, здавалося б, ні при чому.
ЗЕНІТНИЙ НЮАНС
Не слід скидати з рахунків наступний важливий зенітний ракетний нюанс. Багатий досвід бойових стрільб на полігонах і навчань на місцях постійної дислокації свідчить: незалежно від того, який зенітний ракетний дивізіон виконує бойову стрільбу, одночасно з ним тренування по виявленню, захопленню й супроводу цих мішеней здійснюють інші дивізіони, навіть не задіяні у відповідності з планом навчань. Якщо на мисі Опук здійснювалося тактичне навчання з бойовою стрільбою, жоден розсудливий зенітний ракетний командир не втратив би можливості потренувати свої розрахунки. Зокрема, угруповання зенітних ракетних військ в Криму має групи зенітних ракетних дивізіонів С - 200В "Вега" у Феодосії, Севастополі, Євпаторії.
Припустимо, бойову стрільбу з мису Опук виконував зенітний ракетний дивізіон з літером налаштування клістрона РПЦ 2 - А і дивізіон з точно таким же літером з Севастополя, з Феодосії або з Євпаторії супроводжував у порядку тренування російський літак Ту - 154. Навіть у разі вимкнення "потужності" стріляючим дивізіоном севастопольський або євпаторійський дивізіон ідеально "підсвічував" ціль ракеті, що знаходилася тим часом в польоті. Таким чином, і в цьому випадку підсвітка була, самонаведення здійснювалося, ураження "цілі" - Ту - 154 і при цьому збігу обставин було неминучим. Подібний розвиток ситуації при аналізі трагедії виключати ніяк не можна (сторона що завинила, уже поспішила заявити, ніби однолітерних РПЦ на всьому Кримському півострові не було, хоча й це не факт).
Отже, у відповідь на заяву українських військових про те, що "потужність" на радарі підсвітки стріляючого дивізіону було відключено за дві хвилини до вибуху (ми ще повернемося до обговорення цієї заяви), автор припускає, що літак підсвічували іншим РПЦ, належним до інакшого дивізіону ("у Феодосії, Севастополі, Євпаторії"), командир якого вирішив не упускати "можливості потренувати свої розрахунки" (щоправда, у статті не пояснюється, чому командир не тренував розрахунки на безпілотних мішенях, що запускалися саме в цей день - адже цивільні літаки літають щодня; або ж автор припускає, що було ще одне випадкове перенаведення, уже цього іншого РПЦ, з безпілотної мішені на той же авіалайнер?)
Тут виникає запитання, котре й стало причиною написання даного тексту:
А звідки, власне, випливає, що цей інший радар був українським?
Або, якщо сформулювати дещо інакше:
А може, цей інший радар, що й став безпосередньою причиною трагедії, належав іншій державі?
Адже вирішити не упускати "можливості потренувати розрахунки" міг і російський командир дивізіону С - 200, дислокованого десь у цьому районі, і навіть командир турецького чи грузинського дивізіону ЗРК (в радіусі 300 км навколо місця катастрофи знаходиться безліч військових баз різних держав).
Більше того, ймовірність випадкового ураження літака в результаті випадкового підсвічування з боку радара, що належить країні, котра не брала участі у цих навчаннях - істотно вища.
По - перше, згадаймо зазначений у статті факт: підсвітка повинна проводитися на тій же частоті ("літер налаштування клістрона РПЦ"), на яку налаштована й головка самонаведення ракети. Навіть якщо упереджено ставитися до того, що "сторона, котра завинила, уже поспішила заявити, ніби однолітерних РПЦ на усьому Кримському півострові не було", треба врахувати, що саме українські військові перед навчаннями, знаючи, з яким літером налаштування будуть проводитися навчальні стрільби, навряд чи залишили б на бойовому чергуванні комплекси, що працюють на тій же частоті: зрештою, засоби ППО, котрі захищають країну, не повинні залежати від того, що відбувається на навчаннях. Військові ж інших країн могли цього не враховувати, та й просто не знати, з яким саме налаштуванням будуть стріляти українські ППОшники; ось у цьому випадку, збіг частоти набагато імовірніший.
По - друге, врахуємо ту обставину, що весь повітряний простір навколо зони навчань обов'язково проглядається оглядовими радарами (хоча б з метою припинення стрільби у разі проникнення якогось літака в небезпечну зону). На цьому оглядовому радарі (радарах) було чудово видно - протягом декількох хвилин! - як зближуються відмітки від літака Ту - 154 та ракети С - 200, котра не потрапила у ціль і не самоліквідувалася (що уже само по собі НП). Таким чином, в українських військових був час та усі можливості для того, щоб своєчасно помітити наближення ракети до літака і скомандувати відключення "потужності" для всіх українських радарів, які тільки могли підсвічувати літак - де б вони не знаходилися.
А ось якщо літак, з метою тренування, підсвічували військові іншої країни - такої можливості у них не було.
Дійсно, адже для відключення підсвітки українських комплексів достатньо лише віддати команду: вони підпорядковуються командуванню українських ППО, і оперативний зв'язок з ними налагоджено; для цього треба менше хвилини (після непотрапляння в мішень, ракета летіла ще близько трьох хвилин). А ось для того, щоб відключити підсвітку з РПЦ, що належить іншій країні, українським ППОшникам треба було спочатку зв'язатися з командуванням (причому незрозуміло з чиїм - російським? грузинським? турецьким?), потім пояснити, що відбувається та попросити - вони не мають права командувати військовим іншої країни! - перевірити, чи не підсвічує хто з їх командирів дивізіонів "для тренування" Ту - 154, і якщо так - то відключити це підсвічування. Чи треба пояснювати, що саме в цьому випадку - ще й враховуючи, як "люблять" слухати прохання один одного військові різних країн - ні однієї, ні трьох, ні п'яти хвилин було абсолютно недостатньо.
Підсумовуючи вищесказане, ми можемо зробити висновок, що версія про ненавмисне підсвічування авіалайнера Ту - 154 військовими іншої країни (не України) виглядає істотно більш ймовірною.
Нарешті, не можна повністю скидати з рахунків і ще одну, менш вірогідну версію - можливо, літак навмисно підсвічували іншим радаром з метою здійснення теракту? При досить великій потужності радара підсвічування, цілком імовірно перенавести напівактивну головку самонаведення ракети з мішені на авіалайнер; саму ж підсвітку, якщо вона вчиняється умисно, можна вести з невеликого судна, що знаходиться безпосередньо в районі авіакоридору - в цьому випадку, прийнятий ракетою сигнал від авіалайнера міг би бути сильнішим за сигнал від мішені, навіть якщо цей радар підсвітки дорівнював би по потужності штатному РПЦ С - 200. Повітряний рух в цьому районі досить жвавий, тому терористи, дізнавшись про заплановані навчання, цілком могли чекати свою жертву в районі авиакоридору, а щойно тільки було запущено ракету С - 200 - виміряти частоту підсвітки її цілі, налаштувати свій радар на ту ж частоту й підсвічувати найбільш підходящий літак з тих, що знаходяться поблизу.
Звичайно, ця версія дещо екзотична, і менш вірогідна порівняно з нашою попередньою версією про ненавмисне підсвічування радаром іншої держави. Однак події останнього часу переконують нас, що реальність іноді буває екзотичнішою і страшнішою від будь - яких кіношних сюжетів. У всякому разі, обидві ці версії дозволяють стверджувати, що провину українських військових не доведено і вимагати більш ретельного розслідування.
Посилання по темі:
Михайло Ходарьонок, "Перерваний політ" - стаття в "Незалежному військовому огляді"; http://nvo.ng.ua/wars/2001-10-12/3_flight.html
Володимир Рушайло, "Причини катастрофи ніхто й не думав приховувати" - інтерв'ю газеті "Известия"; http://www.izvestia.ua/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
Яніна Васьковська, "Ми попали" - стаття в "Новій Газеті"; http://2001.novayagazeta.ua/nomer/2001/75n/n75n-s00.shtml
Повідомлення NTV.RU від 4.10 про початок планових навчань українських ППО на орендованому Чорноморським флотом Росії полігоні Опук; http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html
Часті питання й відповіді на них:
1. Якого біса ви тут кочевряжитесь? Майте хоч краплю мужності, нарешті. Ракета була українська. Провина України доведена. Крапка.
Не треба так кричати. Ми наводимо конкретні міркування, котрі доводять, що картина події зовсім не так проста, як може здатися. Існують значно більш ймовірні версії розвитку подій, з яких випливає, що зовсім не українські військові безпосередньо винні в загибелі авіалайнера. Тому, виходячи з права родичів загиблих знати всю правду про катастрофу, ми вимагаємо більш ретельного розслідування.
2. Що, хохли, не хочеться виплачувати компенсацію? Сала свого шкода?
Нам не шкода сала і грошей на компенсацію; мотиви тут інші. Уявіть собі, що вашу матір (не дай Бог, звичайно) звинувачують у вбивстві сусідської дитини, і її вина уже вважається доведеною. Звичайно, приємного в цьому мало. Поки доводи звинувачення здаються беззаперечними, залишається тільки змиритися. Але раптом ви помічаєте явну помилку в логіці доказів обвинувачення; чи не зробите ви після цього все можливе, щоб виправити помилку і розслідувати усе до кінця?
3. Звідки взагалі слідує, що була підсвітка якимось іншим радаром? Переплутали, виродки, літак з мішенню, розливаючи горілку й зажовуючи салом. Ще й раділи, мабуть, яка велика мішень.
По - перше, українські військові стверджують, що вони вимкнули підсвітку за дві хвилини до вибуху. По - друге, після того як ракета проминула ціль і полетіла до літака (що було видно оглядовим радарам), підсвітку безумовно повинно було бути вимкнено - не можна ж спокійно протягом декількох хвилин спостерігати на радарі, як ракета летить на авіалайнер, і не зробити природного в такій ситуації руху, щоб запобігти катастрофі. Звичайно, в принципі можливий і несподіваний напад ідіотії у того, хто за це відповідав; але якщо є інші, більш імовірні версії пояснення того, що сталося, чому б не розслідувати також і їх? Чому нам зразу пропонують повірити у версію про фантастичну тупість та байдужість розрахунку, а всі інші версії, значно більш логічні, навіть не приймаються до розгляду?
Автор статті в "Незалежному військовому огляді" (Михайло Ходарьонок, "Перерваний політ"; http://nvo.ng.ua/wars/2001-10-12/3_flight.html), розуміючи що аргумент про раптовий нападі ідіотії у когось, хто раніше в цім не був помічений, виглядатиме абсолютно непереконливо для будь - якого криміналіста, пропонує своє пояснення. Саме в цій статті російського фахівця, знайомого з нюансами роботи ЗРК С - 200, вперше була запропонована думка про те, що підсвітка здійснювалася абсолютно іншим радаром. Але якщо причиною трагедії міг стати зовсім інший радар, цілком можливо - з іншої військової бази, то чому ми повинні припускати, що він був український? У тих місцях повно військових баз. Чому ми, наприклад, з порога повинні відкидати версію, що це був радар із російської бази, яка не брала участі у навчаннях? Адже саме російський розрахунок РПЦ, на відміну від українського, міг навіть не знати (їм просто нізвідки було про це дізнатися, якщо у них не було зв'язку з оглядовим радаром), що на лайнер летить ракета, і спокійно вправлятися у бойовій роботі.
Чому ж ця версія, що не вимагає фантастичних припущень, навіть не розглядається?
Чому з порога відкидаються версії про терористів, які направили свій, більш потужний радар підсвітки на літак, що пролітав під час стрільб С - 200? Хіба після подій 11 вересня залишилися сумніви в їх можливостях та винахідливості? Адже Україна та Росія заявили про підтримку операції в Афганістані, і посварити два народи, убивши при цьому ще й близько сотні мирних людей, було б цілком у дусі організаторів нью - йоркській трагедії.
4. Це що - значно більш вірогідне? Диверсанти з радаром на нейтральних водах?
Ту - 134, бортовий номер 65893, рейс Сочі - Сухумі, що зазнав аварії 21 вересня 1993 року, приблизно в тих же місцях; якщо не помиляємося в деталях, був збитий з катера, ракета з тепловим самонаведенням. Тоді списали на "сепаратистів", винних не знайшли, приналежність катера не встановили.
5. Щодо нападу ідіотії, ви трохи згущуєте фарби. Якщо ви уявляєте собі обстановку в кабіні ЗРК, під час бойової роботи - звідти не дуже добре видно, що в світі діється.
Оператори отримують ЦУ, направляють антену РПЦ в потрібному напрямку - і бачать відбитий сигнал. До цього моменту вони готувались кілька місяців. Тепер головне - не втратити цю смужку, не дати їй піти за край екрану. Про те, що цей сигнал може бути відбитий від пасажирського літака ніхто й не думає. Нікому і в голову не приходить забивати свою голову такими дурницями - особливо в цей напружений момент. Вони не знають, що мішень вже знищена іншою ракетою. Вони не знають де летить їх ракета - хоча вона летить уже занадто довго. Може вона пролетіла мимо? Що гадати - ціль треба підсвічувати, поки є шанс, гірше все одно не буде!.. Потім, по цілі можна запустити ще одну ракету - але тільки якщо оператори втримають на неї промінь.
По - перше, ви пишете "оператори отримують ЦУ", і забуваєте при цьому, що знаходження цілі на такий дальності (40 - 50 км) для цілеуказання теж проводиться радаром; це оглядовий радар, і саме на його індикаторі видно відмітки від усіх повітряних об'єктів в даному районі. Саме на цьому радарі видно, як відмітка ракети наближається до відмітки цілі. Якщо ракета минула ціль, але не самоліквідується а летить кудись далі, то навіть це означає серйозну нештатну ситуацію, загальний аврал і намилювання шиї винним. Деякий відсоток невлучань при стрільбі зенітними ракетами цілком припустимий; але ось саме відсутність самоліквідації ракети, яка уже очевидно пролетіла мимо і більше "не бачить" підсвітки цілі - це серйозна НП.
Крім того, обов'язково ведеться спостереження - одним або декількома оглядовими радарами - за всім повітряним простором в районі забороненої зони і навколо неї. Адже необхідно - і це обов'язково робиться - спостерігати, чи не збирається хтось помилково потрапити в заборонену зону. Тобто, був як мінімум один оглядовий радар, на індикаторі якого була видна і відмітка від Ту - 154, і відмітка від ракети. Їх зближення можна було спостерігати кілька хвилин, причому за цим радаром сидів чоловік, що ніяких стрільб не вів. Саме він і був зобов'язаний відразу ж повідомити про вкрай небезпечну ситуацію - наближення тієї самої ракети, що не самоліквідувалася до цивільного літака. Він не міг не усвідомлювати, що вся відповідальність лягає на нього. Саме про нього ми говоримо, коли згадуємо малоймовірність раптового нападу ідіотії у людини, за якою раніше нічого подібного не спостерігалося.
Ще раз повторимо: часу на відключення підсвітки з будь - яких українських радарів було достатньо.
6. Якщо навіть припустити, що була підсвітка з іншого РПЦ. Чому ви стверджуєте, що він був не український? Саме Україна там проводила навчання зі стрільбами, а не хтось інший.
Саме тому, що Україна проводила навчання зі стрільбами, підсвітка з РПЦ що належав її Збройним Силам виглядає менш вірогідною, ніж з будь - якого іншого. Будь ласка, продумайте цю ситуацію до кінця, і ви побачите, чому це так.
Українські сили ППО проводять навчання. Всі українські військові знають, що будуть стріляти С - 200; всі розуміють, що підсвітка авіалайнера, якщо в той момент буде запущена ракета з напівактивним самонаведенням, досить ризикована.
У той же час, на базах інших держав, радарами яких теоретично могла бути наведена ракета - а це Росія, Туреччина, Грузія і навіть Румунія - триває щоденна рутинна робота. Розрахунки їх РПЦ вважають, що стрільби не здійснюються; а навіть якщо і чули, що Україна проводить навчання, їх це мало цікавить. Вони цілком можуть навести радар на літак що пролітає: адже від самого радара шкоди літаку не буде.
Коли на оглядовому радарі українські військові бачать, що ракета пройшла мимо цілі й летить до авіалайнера - що вони роблять? Природно, командують вимкнути підсвітку. У них було кілька хвилин, щоб відключити всі можливі радари підсвітки, і оперативний зв'язок було налагоджено з усіма розрахунками - адже йшли навчання. Тобто в цьому варіанті навіть однієї хвилини цілком достатньо, щоб відключити "потужність" на всіх РПЦ - і українські військові стверджують, що саме це й було зроблено!
А якщо підсвітку здійснювали військові іншої країни? Вони могли взагалі не знати, що у бік цього літака летить ракета. І як могли українські військові передати їм прохання вимкнути підсвітку? Невідомо було навіть, з ким зв'язуватися: з росіянами, з турками, з грузинами? І крім того, адже у тих інших - навчань немає, і зв'язок не налагоджено: поки черговий зв'яжеться зі штабом, поки доведуть команду до всіх розрахунків РПЦ... Ось саме в цьому випадку, навіть п'яти хвилин було явно недостатньо.
7. Ви стверджуєте, при підсвітці іншим радаром повинна була збігатися частота. Звідки це випливає? І якщо це так, то чи не доводить це, що підсвітка була з того самого, власного РПЦ, тобто того, котрий належав злочинному дивізіону С - 200?
Необхідність збігу частот підсвітки випливає зі статті російського фахівця в "Незалежному військовому огляді" (Михайло Ходарьонок, "Перерваний політ"; http://nvo.ng.ua/wars/2001-10-12/3_flight.html) - там це чітко вказано. Збіг частоти підсвітки зовсім не доводить, що це був той самий РПЦ: у тій же статті, висловлюється підозра, що на цій частоті літак міг підсвічуватися якимось іншим українським РПЦ. Ми від себе додаємо тільки одне питання: а може, цей РПЦ був зовсім і не український?
Необхідність збігу частот також не спростовує можливість диверсії: диверсанти цілком могли заміряти частоту відбитого від мішені сигналу і налаштувати свій радар підсвітки на ту саму частоту, безпосередньо перед початком підсвітки обраного ними літака.
8. Якщо Україна не винна, як ви тут розпинаєтесь, то чому тоді ваші військові подавали у відставку ще 4 - го числа, як зараз стало відомо?
Тому що саме українська ракета вразила авіалайнер. Неважливо, хто при цьому навів її на літак, все одно військові повинні були це передбачити: у них робота така. Навіть якщо буде доведено, що ракету навели на авіалайнер диверсанти, все одно, це велика трагедія, для України в тім числі. Саме тому військові повинні були подати у відставку: точно так само, як після посадки Руста на Красній площі в Москві, було відправлено у відставку все керівництво ППО, хоча безпосереднім винуватцем цього хуліганства був, природно, сам Руст.
9. Чому Кузьмук і Кучма визнали провину України? Ви вважаєте, вони зробили б це, якщо були б хоч найменші шанси, що може бути винен хтось ще?
І Кузьмук, і Кучма визнали тільки, що літак збила українська ракета. Вони не визнали провину України, навпаки, вони постійно повторюють, що радари підсвітки були вимкнені, і підкреслюють необхідність дорозслідування. Всі дзвінкі фрази про те, що, мовляв, "Україна визнала свою провину", залишаються на совісті журналістів, які пишуть не те, що є насправді, а те, чого від них хочуть замовники. Є ще один бридкий прийом, коли таке ось гасло - заголовок поміщають на рекламний банер якого - небудь інтернет - видання; при цьому, з одного боку, у самій статті може й не бути спотворення фактів, але саме гасло запам'ятовується підсвідомістю і потім сприймається наче уже перевірений факт. Ще раз повторимо, що й Кучма, й Кузьмук визнали лише те, що літак збила українська ракета, а ми зараз говоримо про те, що навести цю ракету на літак (спеціально чи мимоволі) міг хтось зовсім інший. Міністр внутрішніх справ Росії Володимир Рушайло підтверджує, що це поки не встановлено: "Чому ракета вразила не навчальну ціль, а перенавелась і потрапила в цивільний літак - на це питання поки немає відповіді" (інтерв'ю газеті "Известия", http://www.izvestia.ua/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
10. Хлопці, вам не набридло грати в конспірологію? Є такий принцип "бритви Оккама": не слід множити сутності без необхідності. Вам же всім відомо, який бардак твориться в українській армії. Тим більше, був уже схожий випадок у Броварах, коли ракета з навчань потрапила в житловий будинок. Навіщо тут винаходити якусь змову, якщо все настільки очевидно?
У будь - якому кримінальному розслідуванні, і тим більше, якщо справа пов'язана зі смертю людей, повинні бути перевірені й відпрацьовані абсолютно всі версії; і дуже часто буває, що саме найпростіше й "природне" пояснення виявляється неправильним. Для ілюстрації наведемо загальновідомий приклад. Коли Шарапов переконував Жеглова, що Груздєв не винен і його слід випускати - він не займався конспірологією; навпаки, він добросовісно робив свою роботу. Чому ж, якщо мова йде про загибель не одного, а багатьох людей, розслідування повинно вестися менш ретельно?
Принцип "бритви Оккама" дійсний для природознавства; у криміналістиці він не працює. Це пов'язано з тим, що, як сказав хтось із фізиків, "природа хитромудра, та не зловмисна"; при розслідуванні ж обставин загибелі людей, навпаки, доводиться враховувати витончену зловмисність деяких представників виду homo sapiens. Тому при розслідуванні такого роду подій, замість "бритви Оккама", керуються презумпцією невинності, й скрупульозно розглядають всі можливі версії, наскільки малоймовірними вони б не здавалися на перший погляд.
11. Хіба не очевидно, що ваші вояки винні уже тим, що не оголосили відповідний радіус зони, закритої для польотів?
Так, у цьому вояки винні. Але це не було безпосередньою причиною катастрофи, тому що без підсвітки літака від радара, на цілком певній частоті, нічого б не сталося. Точно так само, як проспавши крадіжку, сторож винен у крадіжці; та безпосереднім винуватцем у цьому випадку буде все - таки злодій, а не сторож, і сидіти за крадіжку повинен злодій.
Звичайно, за неоголошення досить великий закритої зони наші військові повинні відповісти; однак зацікавлена громадськість має право знати й безпосередніх винуватців трагедії. У цих, невідомих поки, безпосередніх винуватців є імена й прізвища, і ці люди - ті самі, котрі керували радаром що підсвічував літак у момент катастрофи - повинні бути знайдені й покарані.
12. До складу комісії з розслідування входили і українські експерти. Невже ваші міркування не спали їм на думку? Чому ж тоді вони визнали провину України?
Експерти не визнали провину України; вони визнали тільки, що літак був уражений українською ракетою, а хто саме навів її на літак, абсолютно незрозуміло. Всі дзвінкі фрази про те, що, мовляв, "Україна визнала свою провину", залишаються на совісті журналістів, які пишуть не те, що є насправді, а те, чого від них хочуть замовники. Є ще один бридкий прийом, коли таке ось гасло - заголовок поміщають на рекламний банер якого - небудь інтернет - видання; при цьому, з одного боку, власне у статті може й не бути спотворення фактів, але саме гасло запам'ятовується підсвідомістю й потім сприймається уже як перевірений факт. Ще раз повторимо: українські експерти визнали тільки те, що літак збила українська ракета, а ми зараз говоримо про те, що навести цю ракету на літак (вільно чи мимоволі) міг хтось зовсім інший. Міністр внутрішніх справ Росії Володимир Рушайло підтверджує, що це поки не встановлено: "Чому ракета не вразила навчальну ціль, а перенавелась та потрапила в цивільний літак - на це питання поки немає відповіді" (інтерв'ю газеті "Известия", http://www.izvestia.ua/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
13. Сам факт проведення таких навчань у Криму говорить сам за себе. Якщо українські військові дозволяють собі гратися з С - 200 там, де й із двустволки стріляти ризиковано, це само по собі вже свідчить про невідповідність їх відповідальності й компетентності до вимог, висунутих таким серйозною зброєю.
Насмілимося нагадати, що навчання були узгоджені з Росією; більше того, російські військові брали безпосередню участь у цих навчаннях, та й сам полігон Опук орендований Чорноморським флотом Росії (повідомлення NTV.RU від 4.10 про початок навчань українських ППО на орендованому ЧФ Росії полігоні Опук; http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html). Так що висновки щодо невідповідності вимогам через одне тільки проведення навчань в Криму слід було б адресувати у тій же мірі й російським військовим.
14. Добре, припустимо це було не звичайне нехлюйство, а запланована диверсія в результаті таємничої змови, з далекосяжними цілями. Яким чином було досягнуто точне співпадання азимута навчальної цілі і Ту - 154? Для цивільного літака, плюс - мінус 15 хвилин, це нормальна затримка. Якби російський літак хоч трохи затримався, ніяка підсвітка нічого б не дала. Крейсерська швидкість Ту - 154 - 800-850 км/год. 15 хвилин - це 200 км. І вже зовсім інша ситуація. Проста затримка або випередження графіка Ту - 154 на лічені хвилини, зірвала б всі плани диверсантів.
У випадку диверсії, не було необхідності в абсолютно точному збігу; досить було підсвітити літак - жертву, що знаходився приблизно в тому самому напрямку, більш потужним радаром на тій же частоті, щоб перенацілити на нього напівактивну головку самонаведення ракети С - 200. Повітряний рух в цьому районі досить жвавий, тому диверсанти цілком могли розраховувати на появу хоча б одного літака, на який можна було б перенавести ракету С - 200, щойно вона буде запущена. Так, у вашому прикладі, якщо б російський Ту-154 запізнився на 15 хвилин, то ракета могла б бути націлена на Ан - 24 вірменських авіаліній, той самий, з котрого було видно вибух Ту - 154.
Судно з радаром могло чекати на відповідний літак безпосередньо в районі катастрофи; в цьому випадку, навіть при тій же потужності радара підсвітки котрий належав диверсантам, що й у РПЦ С - 200 (враховуючи велику ЕПР літака порівняно з ЕПР безпілотної мішені), прийнятий ракетою одразу після старту сигнал від літака міг би бути сильнішим за відбитий сигнал від мішені.
Більше того, диверсанти цілком розуміли б можливість подібного заперечення; адже факт майже постійної наявності у повітрі інших літаків в цьому місці не відразу спадає на думку, коли намагаєшся зрозуміти причину катастрофи конкретного літака. Це ускладнювало б встановлення самого факту умисної диверсії, і таким чином, сильно збільшувало б спокусливість подібного злочину для диверсантів, якщо вони хотіли дискредитувати Україну й посварити її з сусідами.
15. Якщо розглядати версію змови. Чому тоді не була вражена навчальна ціль? Поясніть.
Тому що напівактивна головка самонаведення ракети почала стежити за більш потужним відбитим сигналом від літака; для варіанту диверсії, цілком законно припустити, що радар підсвітки був більш потужним, аніж штатний РПЦ С - 200. Ракета наводилась уже на літак, тому й не попала в навчальну ціль.
Такий радар диверсанти могли б розмістити на якому - небудь невеликому судні в нейтральних водах на Чорному морі; тобто, щоб скоїти цей злочин, диверсантам не тільки не треба було перебувати на українській землі, їм навіть не треба було входити в територіальні води України. Адже літак розсіює випромінювання радара підсвітки в усі сторони, а не тільки назад у бік радара.
Більше того, судно з радаром могло чекати на відповідний літак безпосередньо в районі катастрофи; в цьому випадку, навіть при тій же потужності радара підсвітки котрий належав диверсантам, що й у РПЦ С - 200 (враховуючи велику ЕПР літака в порівнянні з ЕПР безпілотної мішені), прийнятий ракетою відразу після старту сигнал від літака міг би бути сильнішим за відбитий сигнал від навчальної цілі.
16. Перш, ніж перекладати провину на когось, треба було б відповісти, що робили РПЦ інших дивізіонів, що належать українським ППО. Цілком ймовірно, що вони в цей час вели Ту - 154, і тоді вина українських військових може вважатися доведеною.
Ні, це якраз зовсім неймовірно. Саме українські РПЦ повинні були бути вимкнені відразу ж, щойно стало ясно, що ракета проминула ціль і рухається до літака; для цього були всі можливості, оскільки в них обов'язково був оперативний зв'язок з пунктом спостереження за повітряною обстановкою; і саме це - що всі українські РПЦ були вимкнені - і стверджують військові. У той же час, якщо супроводження й підсвітка (наприклад, з метою тренування) здійснювалися яким - небудь іншим РПЦ, що належить стороні, котра не приймала участі у навчаннях, то в цьому випадку - знайти той РПЦ, зв'язатися з ним і попросити негайно припинити підсвітку авіалайнера було набагато складніше.
17. Якщо б усе було так, як ви стверджуєте. Чому Кучма або Кузьмук не зберуть прес - конференцію, і не скажуть чітко: всі наші радари підсвітки в момент вибуху були вимкнені. Невже ви думаєте, що таку заяву не було б почуто?
Така заява робилася уже не раз, у тому числі в інтерв'ю журналістам, і все одно її ніхто не чує.
18. У день першої прес - конфернції головкому ППО, коли показували карту і зону дії радара, один кореспондент взяв інтерв'ю у колишнього міністра оборони. Той сказав дослівно наступне: "Жодне джерело випромінювання, окрім того котре використовували наші військові для наведення ракети на ціль, не було задіяне. Це абсолютно точно".
Таким чином, ніхто крім наших (українців) ракету на ціль навести не міг. Присутність іншого джерела випромінювання в зоні навчань помітили б негайно і кричали б про це з першого ж дня.
Ми не будемо співчувати ображеному колишньому міністру оборони; і тому змушені зауважити, що такою заявою він розписався у незнанні шкільного курсу фізики. По - перше, літак розсіює випромінювання радара не тільки назад до радара, а й в усі інші сторони; тому радар підсвітки, що став причиною катастрофи, зовсім необов'язково повинен
був перебувати в зоні навчань: він міг бути розміщений на теритоії Росії, або на території Туреччини, або взагалі перебувати на малому судні, майже під самим літаком (ідеальний варіант для терористів - в цьому випадку, для перевищення потужності відбитого від літака сигналу над потужністю сигналу, відбитого від мішені - прийнятого в
точці старту ракети - потужність цього радара не повинна навіть перевищувати потужність штатного РПЦ С - 200). По - друге, помітити випромінювання вузькоспрямованого джерела, яким і є радар - принципово неможливо, якщо воно розміщене досить далеко (а тим більше - за горизонтом) від приймача, і спрямоване у бік від нього.
19. Якщо хто ще заперечує очевидне, що українці є нація низьких моральних якостей, то читайте уважно цей текст, а також те, як українці дружно підтримують авторів. А тепер зауважте, що ніхто в світі не вірить у непричетність українців у трагедії російського літака, а марні спроби виправдати абсолютно очевидний злочин викликає тільки одну реакцію - презирство!
Хотіли б звернути увагу на характерне для деяких лютих обвинувачів недисципліноване поводження з власними думками, допущене автором цієї заяви. Дійсно, ніхто в світі - не виключаючи й нас - не стверджує, що українці взагалі непричетні до катастрофи: ракета була українська. Однак, питання про те, хто саме перенаправив її з мішені на авіалайнер, залишається відкритим для багатьох. Щоб не ходити далеко за прикладами, нагадаємо автору цієї заяви слова міністра внутрішніх справ РФ Володимира Рушайло: "Чому ракета не вразила навчальну ціль, а перенавелась і потрапила в цивільний літак - на це питання поки немає відповіді" (інтерв'ю газеті "Известия", http://www.izvestia.ua/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803) .
Також хотіли б зазначити, що бажання ретельно розслідувати всі можливі варіанти, з тим щоб дійсно з'ясувати, хто є безпосереднім винуватцем загибелі людей, не беручи на віру тільки одну, загальноприйняту, хоч і далеко не найбільш вірогідну версію, можна назвати надмірною ретельністю, або навіть дон - кіхотством, та аж ніяк не наслідком низьких моральних якостей.
Нескорый суд
До последнего времени, обстоятельства катастрофы Ту - 154 рейса Тель - Авив - Новосибирск были поводом для досужих рассуждений неспециалистов, перемежаемых малопонятными непосвящённым изречениями тех, кто хоть что-то знает о предмете дискуссии.
В статье "Прерванный полёт" Михаила Ходарёнка, опубликованной в "Независимом военном обозрении", приведена возможная картина событий. При этом статья содержит достаточное количество технических подробностей касательно зенитно - ракетного комплекса С - 200, наконец - то позволяющих людям, не привыкшим слепо доверять выводам различных ведомственных комиссий, поразмышлять самостоятельно над возможными версиями произошедшего.
Соглашаясь в целом с логикой автора, мы хотели бы указать на важную деталь, могущую изменить мнение о том, кто именно является непосредственным виновником трагедии. Принимая версию, что причиной гибели авиалайнера была зенитная ракета украинских ПВО - укажем на вытекающую из нарисованной автором картины возможность перенаведения ракеты с беспилотной мишени на гражданский самолёт в результате действий людей, не имеющих отношения к Украине.
Не станем пересказывать всю статью. Желающим разобраться в вопросе будет интересно прочитать её самостоятельно, т.к. статья содержит множество важных сведений касательно ЗРК С - 200 и опыта его применения. Поэтому в дальнейшем будем предполагать, что читатель с этой статьёй знаком.
Прежде всего, подчеркнём указанный Ходарёнком факт, что самоликвидация ракеты производится без каких - либо специальных команд. К самоликвидации приводит отсутствие на протяжении некоторого времени (не указанного в статье, но, судя по другим данным, порядка 10 секунд) отражённого сигнала от цели на головке самонаведения ракеты. Поскольку корректировка наведения ракеты на цель без отражённого сигнала также невозможна, а её попадание - судя по характеру разрушений самолёта - было очень точным, то можно считать установленным факт подсвечивания самолёта Ту - 154 каким - то радаром до самого момента взрыва.
Далее, процитируем довольно длинный отрывок:
Однако если подсвета нет, то, естественно, дальнейшее наведение ракеты на цель становится невозможным. Таким образом, казалось бы, если украинский расчет после обстрела и поражения мишени в ближней зоне выключил "мощность", то поражения Ту-154 на дальности в 300 км не может быть ни при каких обстоятельствах (хотя по уточненным данным, поражение произошло на дальности в 225 км). И это на первый взгляд легко доказать - дескать, "мощность" РПЦ выключена в 13.43, а поражение цели произошло в 13.45. Таким образом, стреляющий дивизион, казалось бы, ни при чем.
ЗЕНИТНЫЙ НЮАНС
Не следует сбрасывать со счетов следующий немаловажный зенитный ракетный нюанс. Богатый опыт боевых стрельб на полигонах и учений на местах постоянной дислокации, свидетельствует: независимо от того, какой зенитный ракетный дивизион выполняет боевую стрельбу, одновременно с ним тренировки по обнаружению, захвату и сопровождению этих же мишеней осуществляют другие дивизионы, даже не задействованные в соответствии с планом учений. Если на мысе Опук осуществлялось тактическое учение с боевой стрельбой, ни один здравомыслящий зенитный ракетный командир не упустил бы возможности потренировать свои расчеты. В частности, группировка зенитных ракетных войск Крыма имеет группы зенитных ракетных дивизионов С - 200В "Вега" в Феодосии, Севастополе, Евпатории.
Предположим, боевую стрельбу с мыса Опук выполнял зенитный ракетный дивизион с литером настройки клистрона РПЦ 2 - А и дивизион с точно таким же литером из Севастополя, Феодосии или из Евпатории сопровождал в порядке тренировки российский самолет Ту - 154. Даже в случае выключения "мощности" стреляющим дивизионом севастопольский или евпаторийский дивизион идеально "подсвечивал" цель ракете, находящейся тем временем в полете. Таким образом, и в этом случае подсвет был, самонаведение осуществлялось, поражение "цели" - Ту - 154 и при этом стечении обстоятельств неизбежно. Подобное развитие ситуации при анализе трагедии исключать никак нельзя (провинившаяся сторона уже поспешила заявить, что однолитерных РПЦ на всем Крымском полуострове не было, хотя и это пока не факт).
Итак, в ответ на заявление украинских военных о том, что "мощность" на радаре подсветки стреляющего дивизиона была отключена за две минуты до взрыва (мы ещё вернемся к обсуждению этого заявления), автор предполагает, что самолёт подсвечивался другим РПЦ, принадлежащим другому дивизиону ("в Феодосии, Севастополе, Евпатории"), командир которого решил не упускать "возможность потренировать свои расчеты" (правда, в статье не обьясняется, почему командир не тренировал расчеты на запускавшихся именно в тот день беспилотных мишенях - ведь гражданские самолёты летают ежедневно; или же автор предполагает, что было ещё одно случайное перенаведение, уже этого другого РПЦ, с беспилотной мишени на тот же авиалайнер?)
Здесь возникает вопрос, который и стал причиной написания данного текста:
А откуда, собственно, следует, что этот другой радар был украинским?
Или, если сформулировать несколько иначе:
А может, этот другой радар, который и стал непосредственной причиной трагедии, принадлежал другому государству?
Ведь решить не упускать "возможность потренировать расчеты" мог и российский командир дивизиона С - 200, дислоцированного где - то в этом районе, и даже командир турецкого или грузинского дивизиона ЗРК (в радиусе 300 км вокруг места катастрофы находится множество военных баз разных государств).
Более того, вероятность случайного поражения самолёта в результате случайного подсвечивания со стороны радара, принадлежащего стране, не участвовавшей в этих учениях - существенно выше.
Во - первых, вспомним указанный в статье факт: подсвечивание должно производиться на той же частоте ("литер настройки клистрона РПЦ"), на которую настроена и головка самонаведения ракеты. Даже если с предубеждением относиться к тому, что "провинившаяся сторона уже поспешила заявить, что однолитерных РПЦ на всем Крымском полуострове не было", надо учесть, что как раз украинские военные перед учениями, зная, с каким литером настройки будут проводиться учебные стрельбы, вряд ли оставили бы на боевом дежурстве комплексы, работающие на той же частоте: в конце концов, защищающие страну средства ПВО не должны зависеть от происходящего на учениях. Военные же других стран могли этого не учитывать, да и просто не знать, с какой именно настройкой будут стрелять украинские ПВОшники; вот в этом случае, совпадение частоты намного более вероятно.
Во-вторых, учтём то обстоятельство, что всё воздушное пространство вокруг зоны учений обязательно просматривается обзорными радарами (хотя бы с целью прекращения стрельбы в случае проникновения какого-то самолёта в опасную зону). На этом обзорном радаре (радарах) было прекрасно видно - на протяжении нескольких минут! - как сближаются отметки от самолета Ту - 154 и не попавшей в цель и не самоликвидировавшейся (что уже само по себе ЧП) ракеты С - 200. Таким образом, у украинских военных было время и все возможности для того, чтобы своевременно заметить приближение ракеты к самолету и скомандовать отключение "мощности" для всех украинских радаров, которые только могли подсвечивать самолёт - где бы они ни находились.
А вот если самолёт, с целью тренировки, подсвечивался военными другой страны - такой возможности у них не было.
Действительно, ведь для отключения подсветки украинских комплексов достаточно только отдать команду: они подчиняются командованию украинских ПВО, и оперативная связь с ними налажена; для этого надо меньше минуты (после непопадания в мишень, ракета летела ещё около трёх минут). А вот для того, чтобы отключить подсветку с РПЦ, принадлежащего другой стране, украинским ПВОшникам надо было сначала связаться с командованием (причем неясно с чьим - российским? грузинским? турецким?), потом обьяснить, что происходит и попросить - они не имеют права командовать военным другой страны! - проверить, не подсвечивает ли кто из командиров их дивизионов "для тренировки" Ту - 154, и если да - то отключить эту подсветку. Надо ли обьяснять, что именно в этом случае - еще и учитывая, как "любят" слушать просьбы друг друга военные разных стран - ни одной, ни трёх, ни пяти минут было совершенно недостаточно.
Суммируя вышесказанное, мы можем заключить, что версия о непреднамеренном подсвечивании авиалайнера Ту - 154 военными другой страны (не Украины) выглядит существенно более вероятной.
Наконец, нельзя полностью сбрасывать со счетов и ещё одну, менее вероятную версию - может быть, самолёт преднамеренно подсвечивался другим радаром с целью совершения терракта? При достаточно большой мощности подсвечивающего радара, вполне вероятно перевести полуактивную головку самонаведения ракеты с мишени на авиалайнер; само же подсвечивание, если оно совершается преднамеренно, можно вести с небольшого судна, находящегося непосредственно в районе авиакоридора - в этом случае, принятый ракетой сигнал от авиалайнера мог бы быть мощнее сигнала от мишени, даже если этот подсвечивающий радар равен по мощности со штатным РПЦ С - 200. Воздушное движение в этом районе достаточно оживлённое, поэтому террористы, узнав о планирующихся учениях, вполне могли поджидать свою жертву в районе авиакоридора, а как только была запущена ракета С - 200 - измерить частоту подсветки её цели, настроить свой радар на ту же частоту и подсвечивать наиболее подходящий из находящихся поблизости самолётов.
Конечно, эта версия несколько экзотична, и менее вероятна по сравнению с нашей предыдущей версией о непреднамеренной подсветке радаром другого государства. Однако события последнего времени убеждают нас, что реальность иногда бывает экзотичнее и страшнее любых киношных сюжетов. Во всяком случае, обе эти версии позволяют утверждать, что вина украинских военных не доказана - и требовать более тщательного расследования.
Ссылки по теме:
Михаил Ходарёнок, "Прерванный полет" - статья в "Независимом военном обозрении"; http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html
Владимир Рушайло, "Причины катастрофы никто и не думал скрывать" - интервью газете "Известия"; http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
Янина Васьковская, "Мы попали" - статья в "Новой Газете"; http://2001.novayagazeta.ru/nomer/2001/75n/n75n-s00.shtml
Сообщение NTV.RU от 4.10 о начале плановых учений украинских ПВО на арендованном Черноморским флотом России полигоне Опук; http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html
Часто встречающиеся вопросы и ответы на них:
1. Какого черта вы тут кочевряжитесь? Имейте хоть каплю мужества, наконец. Ракета была украинская. Вина Украины доказана. Точка.
Не надо так кричать. Мы приводим конкретные соображения, доказывающие, что картина произошедшего совсем не так ясна, как может показаться. Существуют значительно более вероятные версии развития событий, из которых следует, что вовсе не украинские военные непосредственно виновны в гибели авиалайнера. Поэтому, исходя из права родственников погибших знать всю правду о катастрофе, мы требуем более тщательного расследования.
2. Что, хохлы, не хочется компенсацию выплачивать? Сала своего жалко?
Нам не жалко сала и денег на компенсацию; мотивы здесь другие. Представьте себе, что вашу мать (не дай Бог, конечно) обвиняют в убийстве соседского ребенка, и её вина уже считается доказанной. Естественно, приятного в этом мало. Пока доводы обвинения кажутся бесспорными, остаётся только смириться. Но вдруг - вы замечаете явную ошибку в логике доказательств обвинения; не сделаете ли вы после этого всё возможное, чтобы исправить ошибку и расследовать всё до конца?
3. Откуда вообще следует, что была подсветка каким - то другим радаром? Перепутали, уроды, самолет с мишенью, разливая горилку и зажевывая салом. Еще и радовались, наверно, какая мишень большая.
Во - первых, украинские военные утверждают, что они выключили подсветку за две минуты до взрыва. Во - вторых, после того как ракета миновала цель и устремилась к самолёту (что было видно по обзорным радарам), подсветка безусловно должна была быть выключена - нельзя же спокойно в течении нескольких минут наблюдать на радаре, как ракета летит на авиалайнер, и не сделать естественного в такой ситуации движения, чтобы предотвратить катастрофу. Конечно, в принципе возможен и неожиданный приступ идиотии у того, кто за это отвечал; но если есть другие, более вероятные версии обьяснения произошедшего, почему бы не расследовать и их? Почему нам сразу предлагают поверить в версию о фантастической тупости и безразличии расчета, а все остальные версии, значительно более логичные, даже не принимаются в рассмотрение?
Автор статьи в "Независимом военном обозрении" (Михаил Ходарёнок, "Прерванный полет"; http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html), понимая что аргумент о внезапном приступе идиотии у кого - либо, прежде в этом не замеченного, будет выглядеть совершенно неубедительно для любого криминалиста, предлагает своё обьяснение. Именно в этой статье российского специалиста, знакомого с нюансами работы ЗРК С - 200, впервые была предложена мысль о том, что подсветка осуществлялась совершенно другим радаром. Но если причиной трагедии мог стать совсем другой радар, вполне возможно - с другой военной базы, то почему мы должны предполагать, что он был украинский? В тех местах полно военных баз. Почему мы, например, с порога должны отметать версию о том, что это был радар с российской базы, не участвовавшей в учениях? Ведь именно российский расчет РПЦ, в отличие от украинского, мог даже не знать (им просто неоткуда было это узнать, если у них не было связи с обзорным радаром), что на лайнер летит ракета, и спокойно упражняться в боевой работе.
Почему же эта, не требующая фантастических предположений версия, даже не рассматривается?
Почему с порога отметаются версии о террористах, направивших свой, более мощный радар подсветки на пролетавший во время стрельб С - 200 самолет? Разве после событий 11 сентября остались сомнения в их возможностях и изобретательности? Ведь Украина и Россия заявили о поддержке операции в Афганистане, и поссорить два народа, убив при этом еще и около сотни мирных людей, было бы вполне в духе организаторов нью - йоркской трагедии.
4. Это что - значительно более вероятное? Диверсанты с радаром на нейтральных водах?
Ту - 134, бортовой номер 65893, рейс Сочи - Сухуми, потерпел крушение 21 сентября 1993 года, примерно в тех же местах; если не ошибаемся в деталях, был сбит с катера, ракетой с тепловым самонаведением. Тогда списали на "сепаратистов", виновных не нашли, принадлежность катера не установили.
5. Насчет приступа идиотии, вы немного сгущаете краски. Если вы представляете себе обстановку в кабине ЗРК, во время боевой работы - оттуда не очень хорошо видно, что в мире творится. Операторы получают ЦУ, направляют антену РПЦ в нужном направлении - и видят отраженный сигнал. К этому моменту они готовилсь несколько месяцев. Теперь главное - не упустить эту полоску, не дать ей уйти за край экрана. О том, что этот сигнал может быть отражен от пассажирского самолета никто и не думает. Никому и в голову не приходит забивать свою голову такими глупостями - особенно в этот напряженный момент. Они не знают, что мишень уже уничтожена другой ракетой. Они не знают где летит их ракета - хотя она летит уже слишком долго. Может она пролетела мимо? Что гадать - цель нужно подсвечивать, пока есть шанс, хуже все равно не будет!.. Потом, по цели можно запустить еще одну ракету - но только если операторы удержат на ней луч.
Во - первых, вы пишете "операторы получают ЦУ", и забываете при этом, что нахождение цели на такой дальности (40 - 50 км.) для целеуказания тоже производится радаром; это обзорный радар, и как раз на его индикаторе видны светящиеся отметки от всех воздушных обьектов в данном районе. Именно на этом радаре видно, как отметка ракеты приближается к отметке цели. Если ракета миновала цель, но не самоликвидируется, а летит куда - то дальше, то уже одно это означает серьёзную нештатную ситуацию, общий аврал и намыливание шеи виновным. Некоторый процент непопаданий при стрельбе зенитными ракетами вполне допустим; но вот именно отсутствие самоликвидации ракеты, уже очевидно пролетевшей мимо и более "не видящей" подсветку цели - это серьёзное ЧП.
Кроме того, обязательно ведётся наблюдение - одним или несколькими обзорными радарами - за всем воздушным пространством в районе запретной зоны и вокруг неё. Ведь необходимо - и это обязательно делается - наблюдать, не собирается ли кто-то по ошибке залететь в запретную зону. То есть, был как минимум один обзорный радар, на индикаторе которого была видна и отметка от Ту - 154, и отметка от ракеты. Их сближение можно было наблюдать несколько минут, причем за этим радаром сидел человек, никакие стрельбы не ведущий. Именно он и был обязан тут же сообщить о крайне опасной ситуации - приближение той самой, не самоликвидировавшейся ракеты к гражданскому самолету. Он не мог не осознавать, что вся ответственность ложится на него. Именно о нем мы говорим, когда упоминаем маловероятность внезапного приступа идиотии у человека, за которым ранее ничего подобного не наблюдалось.
Еще раз повторим: времени на отключение подсветки с любых украинских радаров было достаточно.
6. Если даже допустить, что была подсветка с другого РПЦ. Почему вы утверждаете, что он был не украинский? Именно Украина там проводила учения со стрельбами, а не кто-то другой.
Именно потому, что Украина проводила учения со стрельбами, подсветка с РПЦ принадлежащего её Вооруженным Силам выглядит менее вероятной, чем с любого другого. Пожалуйста, продумайте эту ситуацию до конца, и вы увидите, почему это так.
Украинские силы ПВО проводят учения. Все украинские военные знают, что будут стрелять С - 200; все понимают, что подсветка авиалайнера, если в тот момент будет запущена ракета с полуактивным самонаведением, достаточно рискованна.
В то же время, на базах других государств, радарами которых могла теоретически быть наведена ракета - а это Россия, Турция, Грузия и даже Румыния - продолжается ежедневная рутинная работа. Расчеты их РПЦ полагают, что стрельбы не производятся; а даже если и слышали, что Украина проводит учения, их это мало колышет. Они вполне могут навести радар на пролетающий самолёт: ведь от самого радара вреда самолёту не будет.
Когда на обзорном радаре украинские военные видят, что ракета прошла мимо цели и летит к авиалайнеру - что они делают? Естественно, командуют убрать подсветку. У них было несколько минут, чтобы отключить все возможные радары подсветки, и оперативная связь была налажена со всеми расчётами - ведь шли учения. То есть в этом варианте даже одной минуты вполне достаточно, чтобы отключить "мощность" на всех РПЦ - и украинские военные утверждают, что именно это и было сделано!
А если подсветку осуществляли военные другой страны? Они - то могли вообще не знать, что в сторону этого самолёта летит ракета. И как могли украинские военные передать им просьбу отключить подсветку? Неизвестно было даже, с кем связываться: с русскими, с турками, с грузинами? А потом, ведь у тех других - учений нет, и связь не налажена: пока дежурный свяжется со штабом, пока доведут команду до всех расчетов РПЦ... Вот именно в этом случае, даже пяти минут было явно недостаточно.
7. Вы утверждаете, при подсветке другим радаром должна была совпасть частота. Откуда это следует? И если это так, то не доказывает ли это, что подсветка была с того самого, собственного РПЦ, т.е. принадлежавшего стрелявшему дивизиону С - 200?
Необходимость совпадения частот подсветки следует из статьи российского специалиста в "Независимом военном обозрении" (Михаил Ходарёнок, "Прерванный полет"; http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html) - там это чётко указано. Совпадение частоты подсветки вовсе не доказывает, что это был тот самый РПЦ: в той же статье, высказывается подозрение, что на этой частоте самолёт мог подсвечиваться каким - то другим украинским РПЦ. Мы от себя добавляем лишь один вопрос: а может, РПЦ этот был вовсе и не украинский?
Необходимость совпадения частот также не опровергает возможность диверсии: диверсанты вполне могли замерить частоту отражённого от мишени сигнала и настроить свой радар подсветки на ту же самую частоту, непосредственно перед началом подсвечивания выбранного ими самолёта.
8. Если Украина не виновата, как вы тут распинаетесь, то почему тогда ваши военные подавали в отставку еще 4 - го числа, как теперь стало известно?
Потому что именно украинская ракета поразила авиалайнер. Неважно, кто при этом навёл её на самолет, всё равно военные должны были это предусмотреть: у них работа такая. Даже если будет доказано, что ракету навели на авиалайнер диверсанты, всё равно, это большая трагедия, для Украины в том числе. Именно поэтому военные должны были подать в отставку: точно так же, как после посадки Руста на Красной площади в Москве, было отправлено в отставку всё высшее начальство ПВО, хотя непосредственным виновником этого хулиганства был, естественно, сам Руст.
9. Почему Кузьмук и Кучма признали вину Украины? Вы считаете, они сделали бы это, если были бы хоть малейшие шансы, что может быть виноват кто-то еще?
И Кузьмук, и Кучма признали только, что самолет сбила украинская ракета. Они не признали вину Украины, наоборот, они постоянно повторяют, что радары подсветки были выключены, и подчёркивают необходимость дорасследования. Все звонкие фразы о том, что, мол, "Украина признала свою вину", остаются на совести журналистов, которые пишут не то, что есть на самом деле, а то, чего от них хотят заказчики. Есть еще один гадкий прием, когда такой вот лозунг - заголовок помещают на рекламный баннер какого - либо интернет - издания; при этом, с одной стороны, в собственно статье может и не быть искажения фактов, но сам лозунг запоминается подсознанием и потом воспринимается уже как проверенный факт. Еще раз повторим: и Кучма, и Кузьмук признали только то, что лайнер сбила украинская ракета, а мы сейчас говорим о том, что навести эту ракету на самолёт (вольно или невольно) мог кто - то совсем другой. Министр внутренних дел России Владимир Рушайло подтверждает, что это пока не установлено: "Почему ракета не поразила учебную цель, а перенавелась и попала в гражданский самолет - на этот вопрос пока нет ответа" (интервью газете "Известия", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
10. Мальчики, вам не надоело играть в конспирологию? Есть такой принцип "бритвы Оккама": не следует умножать сущности без необходимости. Вам же всем известно, какой бардак творится в украинской армии. Тем более, был уже похожий случай в Броварах, когда ракета с учений попала в жилой дом. Зачем тут изобретать какой - то заговор, если всё настолько очевидно?
В любом уголовном расследовании, и тем более если дело связано со смертью людей, должны быть проверены и отработаны абсолютно все версии; и очень часто бывает, что именно самое простое и "естественное" обьяснение оказывается неправильным. Для иллюстрации, приведем общепонятный пример. Когда Шарапов убеждал Жеглова, что Груздев не виноват и его следует выпускать - он не занимался конспирологией; наоборот, он добросовестно делал свою работу. Почему же, если речь идет о гибели не одного, а многих людей, расследование должно вестись менее тщательно?
Принцип "бритвы Оккама" действителен для естествознания; в криминалистике он не работает. Это связано с тем, что, как сказал кто-то из физиков, "природа хитроумна, но не злонамерена"; при расследовании же обстоятельств гибели людей, наоборот, приходится учитывать изощренную злонамеренность некоторых представителей вида homo sapiens. Поэтому при расследовании такого рода происшествий, вместо "бритвы Оккама", руководствуются презумпцией невиновности, и скрупулезно рассматривают все возможные версии, сколь маловероятными они бы ни казались на первый взгляд.
11. Разве не очевидно, что ваши вояки виноваты уже тем, что не обьявили соответствующий радиус зоны, закрытой для полетов?
Да, в этом вояки виноваты. Но это не было непосредственной причиной катастрофы, потому что без подсветки самолета от радара, на вполне определенной частоте, ничего бы не случилось. Точно так же, как проспавший кражу сторож виноват в краже; но непосредственным виновником в этом случае будет все-таки вор, а не сторож, и сидеть за кражу должен вор.
Конечно, за необьявление достаточно большой закрытой зоны наши военные должны ответить; но заинтересованная общественность имеет право знать и непосредственных виновников трагедии. У этих, неизвестных пока, непосредственных виновников есть имена и фамилии, и эти люди - те самые, что управляли подсвечивавшим самолет радаром в момент катастрофы - должны быть найдены и наказаны.
12. В состав комиссии по расследованию входили и украинские эксперты. Неужели ваши рассуждения не пришли им на ум? Почему же тогда они признали вину Украины?
Эксперты не признали вину Украины; они признали только, что самолет был поражён украинской ракетой, а кто именно навёл её на самолет, совершенно неясно. Все звонкие фразы о том, что, мол, "Украина признала свою вину", остаются на совести журналистов, которые пишут не то, что есть на самом деле, а то, чего от них хотят заказчики. Есть еще один гадкий прием, когда такой вот лозунг - заголовок помещают на рекламный баннер какого - либо интернет - издания; при этом, с одной стороны, в собственно статье может и не быть искажения фактов, но сам лозунг запоминается подсознанием и потом воспринимается уже как проверенный факт. Еще раз повторим: украинские эксперты признали только то, что лайнер сбила украинская ракета, а мы сейчас говорим о том, что навести эту ракету на самолёт (вольно или невольно) мог кто - то совсем другой. Министр внутренних дел России Владимир Рушайло подтверждает, что это пока не установлено: "Почему ракета не поразила учебную цель, а перенавелась и попала в гражданский самолет - на этот вопрос пока нет ответа" (интервью газете "Известия", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
13. Сам факт проведения таких учений в Крыму говорит сам за себя. Если украинские военные позволяют себе играться с С - 200 там, где и из двустволки стрелять рискованно, это само по себе уже свидетельствует об несоответствии их ответственности и компетентности с требованиями, выдвигаемыми таким серьезным оружием.
Осмелимся напомнить, что учения были согласованы с Россией; более того, российские военные принимали непосредственное участие в этих учениях, да и сам полигон Опук арендован Черноморским флотом России (сообщение NTV.RU от 4.10 о начале учений украинских ПВО на арендованном ЧФ России полигоне Опук; http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html). Так что выводы касательно несоответствия требованиям из - за одного только проведения учений в Крыму следовало бы адресовать в той же мере и российским военным.
14. Хорошо, допустим это было не обычное разгильдяйство, а запланированная диверсия в результате таинственного заговора, с далеко идущими целями. Каким образом было достигнуто точное совпадение азимута учебной цели и Ту - 154? Для гражданского самолета, плюс - минус 15 минут, это нормальная задержка. Если бы российский самолет хоть немного задержался, никакая подсветка ничего бы не дала. Крейсерская скорость Ту - 154 - 800 - 850 км/ч. 15 минут - это 200 км. И уже совсем другая ситуация. Простая задержка или опережение графика Ту - 154 на считанные минуты, сорвала бы все планы диверсантов.
В случае диверсии, не было необходимости в абсолютно точном совпадении; достаточно было подсветить находящийся примерно в том же направлении самолёт - жертву более мощным радаром на той же частоте, чтобы нацелить на него полуактивную головку самонаведения ракеты С - 200. Воздушное движение в этом районе достаточно оживленное, поэтому диверсанты вполне могли рассчитывать на появление хотя бы одного самолёта, на который можно было бы навести ракету С - 200, как только она будет запущена. Так, в вашем примере, если бы российский Ту - 154 опоздал на 15 минут, то ракета могла бы быть нацелена на Ан - 24 армянских авиалиний, тот самый, с которого был виден взрыв Ту - 154.
Судно с радаром могло ждать на подходящий самолет непосредственно в районе катастрофы; в этом случае, даже при той же мощности принадлежащего диверсантам радара подсветки, что и у РПЦ С-200 (учитывая большую ЭПР самолёта в сравнении с ЭПР беспилотной мишени), принятый ракетой сразу после старта сигнал от самолёта мог бы быть мощнее отражённого сигнала от мишени.
Более того, диверсанты вполне понимали бы возможность подобного возражения; а ведь факт почти постоянного наличия в воздухе других самолётов в этом месте не сразу приходит на ум, когда пытаешься понять причину уже произошедшей катастрофы конкретного самолета. Это затрудняло бы установление самого факта преднамеренной диверсии, и таким образом, сильно увеличивало бы соблазнительность подобного преступления для диверсантов, если они хотели дискредитировать Украину и поссорить её с соседями.
15. Если рассматривать версию заговора. Почему тогда не была поражена учебная цель? Обьясните.
Потому что полуактивная головка самонаведения ракеты начала следить за более мощным отраженным сигналом от самолёта; для варианта диверсии, вполне законно предположить, что подсвечивающий радар был более мощным, чем штатный РПЦ С - 200. Ракета наводилась уже на самолёт, поэтому и не попала в учебную цель.
Такой радар диверсанты могли бы разместить на каком - либо небольшом судне в нейтральных водах на Чёрном море; то есть, чтобы совершить это преступление, диверсантам не только не надо было находиться на украинской земле, но им даже не надо было входить в территориальные воды Украины. Ведь самолёт рассеивает излучение подсвечивающего радара во все стороны, а не только обратно в сторону радара.
Более того, судно с радаром могло ждать на подходящий самолет непосредственно в районе катастрофы; в этом случае, даже при той же мощности принадлежащего диверсантам радара подсветки, что и у РПЦ С - 200 (учитывая большую ЭПР самолёта в сравнении с ЭПР беспилотной мишени), принятый ракетой сразу после старта сигнал от самолёта мог бы быть мощнее отраженного сигнала от мишени.
16. Прежде, чем перекладывать вину на кого - то, следовало бы ответить, что делали РПЦ других дивизионов, принадлежащих украинским ПВО. Вполне вероятно, что они в это время "вели" Ту - 154, и тогда вина украинских военных может считаться доказанной.
Нет, это как раз совсем невероятно. Именно украинские РПЦ должны были быть выключены сразу же, как только стало ясно, что ракета миновала цель и движется к самолёту; для этого были все возможности, т.к. у них обязательно была оперативная связь с пунктом наблюдения за воздушной обстановкой; и именно это - что все украинские РПЦ были выключены - и утверждают военные. В то же время, если сопровождение и подсветка (например, с целью тренировки) осуществлялись каким - либо другим РПЦ, принадлежащем стороне, не принимающей участия в учениях, то в этом случае, найти тот РПЦ, связаться с ним и попросить немедленно прекратить подсветку авиалайнера было намного сложнее.
17. Если бы все было так, как вы утверждаете. Почему Кучма или Кузьмук не соберут пресс - конференцию, и не скажут четко: все наши радары подсветки в момент взрыва были выключены. Неужели вы думаете, что такое заявление не было бы услышано?
Такое заявление делалось уже не раз, в том числе в интервью журналистам, и все равно его никто не слышит.
18. В день первой пресс - конфернции главкома ПВО, когда показывали карту и зону действия радара, один корреспондент взял интервью у бывшего министра обороны. Тот сказал дословно следующее: "Ни один источник излучения, кроме того который использовали наши военные для наведения ракеты на цель, не был задействован. Это абсолютно точно". Таким образом, никто кроме наших (украинцев) ракету на цель навести не мог. Присутствие другого источника излучения в зоне учений заметили бы немедленно и кричали бы об этом с первого же дня.
Мы не станем сочувствовать обиженному бывшему министру обороны; и поэтому вынуждены заметить, что таким заявлением он расписался в незнании школьного курса физики. Во - первых, самолёт рассеивает излучение радара не только обратно к радару, а и во все другие стороны; поэтому радар подсветки, ставший причиной катастрофы, вовсе необязательно должен был находиться в зоне учений: он мог быть размещён на территории России, или на территории Турции, или вообще находиться на малом судне, почти под самим самолётом (идеальный вариант для террористов - в этом случае, для превышения мощности отражённого от самолёта сигнала над мощностью сигнала, отражённого от мишени - принимаемого в точке старта ракеты - мощность этого радара не должна даже превышать мощность штатного РПЦ С - 200). Во - вторых, заметить излучение узконаправленного источника, которым и является радар - принципиально невозможно, если он размещён достаточно далеко (а тем более - за горизонтом) от приёмника, и направлен в сторону от него.
19. Если кто ещё отрицает очевидное, что украинцы есть нация низких моральных качеств, то читайте внимательно этот текст, а также то, как украинцы дружно поддерживают авторов. А теперь заметьте, что никто в мире не верит в непричастность украинцев в трагедии российского самолета, а тщетные попытки оправдать совершенно очевидное преступление вызывает только одну реакцию - презрение!
Хотели бы обратить внимание на характерное для некоторых яростных обвинителей недисциплинированное обращение с собственными мыслями, допущенное автором сего заявления. Действительно, никто в мире - не исключая и нас - не утверждает, что украинцы вообще непричастны к катастрофе: ракета была украинская. Однако, вопрос о том, кто именно перенаправил её с мишени на авиалайнер, остаётся открытым для многих. Чтобы не ходить далеко за примерами, напомним автору сего заявления слова министра внутренних дел РФ Владимира Рушайло: "Почему ракета не поразила учебную цель, а перенавелась и попала в гражданский самолет - на этот вопрос пока нет ответа" (интервью газете "Известия", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803) .
Также хотели бы отметить, что желание тщательно расследовать все возможные варианты, с тем чтобы действительно выяснить, кто является непосредственным виновником гибели людей, не принимая на веру только одну, общепринятую, хоть и далеко не самую вероятную версию - можно назвать чрезмерной дотошностью, или даже дон - кихотством, но уж никак не следствием низких моральных качеств.
Long Time Before the Court
Up till now the circumstances of the tragedy with Tu - 154 Siberian Airlines plane on its flight from Tel Aviv to Novosibirsk were mostly discussed in layman's terms. Occasional pieces written by experts were filled with professional jargon and mostly looked cryptic for the general public.
Michael Khodarenok's article "Unfinished Flight" recently published by Russian "Independent Military Observer" discusses a possible version of the tragedy at the same time giving enough information about the S - 200 missile complex. This article enables a person generally skeptical about the conclusions of the government agencies to think and analyze the facts independently.
Overall we agree with the logic of the author, but want to point out an important detail that can change the widespread opinion about the guilt of the Ukrainian military. We do not dispute that the most probable reason of the crash was a Ukrainian air defense missile. But the general picture presented by Khodarenok leads us to think that this missile could be re - targeted from an unmanned aircraft used during the military exercises (original target) to the Tu - 154 airliner due to the actions of people with no connection to Ukraine whatsoever.
We would not want to repeat the whole article here and highly recommend that everyone interested in the matter would read it, as it provides a lot of information about the S - 200 missile launcher and the history of its use. In what follows we will assume that the reader is familiar with Khodarenok's arguments.
First we want to underscore the fact mentioned by Khodarenok, that the self - destruction mechanism of the missile does not require any external orders, but rather activates automatically if the guiding system does not receive a signal reflected from a target for a certain period of time. The length of this period is not specified in the article, but seems to be of the order of ten seconds. Without reflected signal the guiding of the missile is also impossible. Since missile exploded very close to the plane, we can take as certain that some guiding radar was doing the job up to the very moment of explosion near Tu - 154.
Next, we would like to give a rather lengthy quote:
If the guiding radar is not working, targeting of the missile is impossible. Thus it seems that if Ukrainian crew switched off the power on the radar after hitting the near - zone target, the Tu - 154 airliner 300 kilometers away would never be targeted (although new data suggest that the actual distance was 225 kilometers). It seems that one can easily prove that was the case. The power on the guiding radar was shut off at 14:43, while the plane was hit at 14:45. Thus one would conclude that the launcher crew has nothing to do with the tragedy.
AIR DEFENCE NUANCE
One should not however discount the following important circumstance. The practice of missile exercises on shooting ranges and at permanent air - defense positions showed, that together with the crew that performs exercises, the target is usually followed by the radars of other launcher crews which use this possibility to train themselves in detecting the target, locking on it and following up. These could be the radars of the launchers that were not even a part of current exercises. If Opuk peninsula military exercise included missile launches, no air defense officer in his right mind would want to miss this opportunity to train his crew. We note that the air defense forces in Crimea have missile complexes S - 200V ("Vega") deployed near Feodosiya, Sevastopol, and Yevpatoriya.
Let us assume for a moment that the launcher on Opuk peninsula had its radar frequency set to letter - code 2 - A and simultaneously another launcher's radar with the same letter - code of the frequency followed the Tu - 154 flight from Sevastopol, Feodosiya or Yevpatoriya for training purposes. Even if the original guiding radar was shut off, the radar from Sevastopol or Yevpatoriya would have provided a perfect guide for the missile in the air. There would still be a signal reflected from the plane which would enable the missile guiding mechanism to work. In such circumstances targeting of Tu - 154 was unavoidable. One cannot exclude such scenario (the guilty party was quick to announce that there were no launchers with the same frequency letter - code on the whole Crimea peninsula, but that is not an established fact yet).
Thus, in response to the statement of Ukrainian military about powering off the guiding radar two minutes before the plane crash (we will return to this statement below), the author puts forward an assumption that other radar was pointing at Tu - 154 ("from Feodosiya, Sevastopol or Yevpatoriya"). Commander at this other radar station "did not want to miss the opportunity to train the crews" (it is not clear from the article, why would not this commander train his crew using unmanned target aircraft. After all, civilian airliners are flying over Crimea each day and one can practice on them accordingly. Maybe the author had in mind that the "other" radar was also accidentally redirected from an unmanned target to the airliner?)
Here we come to a question that provoked the writing of this whole article:
How would one know, that the other radar was an Ukrainian one?
One can formulate this question a little bit differently:
Would not it be possible, that the other radar belonged to an other state?
It is easy to assume, that commanders of the launchers that belong to other states also "did not want to miss the opportunity to train the crews". And these could be commanders of Russian S - 200 launchers deployed somewhere near the area of exercises, or even a commander of some Turkish or Georgian anti - aircraft missile launchers (there are many states inside the 300 kilometer radius from the airliner crash point)
Moreover, the probability of the accident in case of radar guiding provided from another country - a country that did not take part in the military exercises - would be much higher.
First, recall that to be effective the "other" guiding radar has to have the same frequency ("same frequency letter - code") as the missile guiding system. Even if you are skeptical about the statements of the "guilty party" that was "quick to announce that there were no launchers with the same frequency letter - code on the whole Crimea peninsula", you have to admit that at least Ukrainian military commanders knew about the letter - codes used during the exercises. It is therefore unlikely that they kept the same letter - codes for the launchers on regular duty. After all you don't want the country's air - defense capability to be reduced during military exercises. At the same time the air - defense commanders of other countries might not take that into considerations or simply have no information about the frequencies used by Ukrainian launchers. This would make frequency matching much more probable.
Second, one should take into account that all air space around the exercise zone is monitored by wide - angle radar systems (at least for the purpose of detecting any aircraft penetrating the no - fly zone). This radar (or several radars) would be clearly showing for several minutes the missile mark approaching the Tu - 154 mark. The mere fact that S - 200 missed the unmanned target and did not self - destruct must have already put the alarm on. Ukrainian military command had time and ability to detect the re - targeting of the missile and give an order to power - off all Ukrainian guiding radars. This is true for all Ukrainian radar station, wherever they could be deployed.
On the contrary, if the plane was guided by a radar from another country, Ukrainian military had no ability to switch it off. Indeed, to shut off Ukrainian guiding radar stations it is enough to pass an order through the established communication channels. One needs less then a minute to do that (the missile was flying for more then three minutes before it reached the airliner). But if the radar belongs to another country, Ukrainian air defense had to call the central command of this country (it would not be even clear who to call: Russia, Georgia, Turkey?) explain them the situation and ask to check if any of their radars could be following the airliner. Then they should ask to shut off this radar. We all know how eager are the central military commands to respond to a request when it comes from another country. In this situation even five minutes were not enough to save the situation.
To sum up, we conclude that unintentional usage of the other country radar to guide the missile towards the Tu - 154 airliner seems to be more probable then the usage of a Ukrainian radar.
Finally, one can not rule out another, less probable scenario in which the plane was intentionally targeted by a radar belonging to terrorists. If this radar was powerful enough, it could have re - targeted the guiding system of the missile from the unmanned plane to the airliner. Such intentional radar illumination could have been done from a vessel in the Black Sea right under the air corridor. Then a radar equal in power to the one of the S - 200 anti - aircraft system would have given a more powerful signal at the missile head receiver. The air traffic in the region is rather heavy. Terrorists could learn about the military exercises and wait on their vessel for the moment of missile launch. After that they could measure the guiding radar frequency, match it on their own radar and attempt to guide the missile to the plane of their choice.
This version could sound exotic and might be less probable then the previous one. But recent events show that reality can be more convoluted then any thriller movie. Both versions show, that the guilt of Ukrainian military is not proved and the matter requires a more thorough investigation.
References:
Michael Khodarenok. "Unfinished Flight", an article in Russian "Independent Military Observer";
http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html
Vladimir Rushajlo. "No attempts to conceale the cause of the catastrophe", "Izvestia" newspaper;
http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803
Yanina Vaskovskaya. "We hit it", "Novaya Gazeta";
http://2001.novayagazeta.ru/nomer/2001/75n/n75n-s00.shtml
Announcement of the beginning of planned Ukrainian military exercises on the "Opuk Peninsula" shooting range of the Black Sea Fleet of Russia;
http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html
Frequently Asked Questions:
1. Why making the fuss again? You should have guts at least for once in your lifetime. This was a Ukrainian missile, therefore Ukraine is guilty. Period.
We ask everyone not to jump to conclusions. We present sensible arguments that prove the whole picture to be not that crystal clear. There are as probable (and maybe more alarming) versions of the tragedy in which the responsibility of Ukrainian military is only indirect. We would like to respect the right of the relatives and friends of the victims to know the complete truth and therefore we demand a more thorough investigation.
2. The only reason Ukrainians do not admit it was their fault is because they do not want to pay compensations to the victim's relatives and to the airline.
Our motives are not monetary and we do not challenge the rights of the victims for compensation. But imagine that your mother is charged with the killing of your neighbor's child and her guilt is considered proved for the moment. In this terrible situation you would certainly examine the evidence and if there are glaring omissions in the logic of the prosecution you would try to do everything to get a straight picture. You would ask to investigate everything in more detail.
3. Why would one think that that another guiding radar was illuminating the plane? Ukrainian operators just took the Tu - 154 jet for the unmanned target and shot it down. I can imagine their happy faces as they see a good signal on their radar screen, those idiots.
First of all, Ukrainian military states that they switched off the guiding radar two minutes before the crash. Second, at the moment when the missile missed the unmanned target and went further - one could definitely see that on the screen - the guiding radar was certainly shut off. It would be very strange for the personnel not to make this very natural move, but rather sit and wait for several minutes while the missile was flying towards the airliner. Of course one can assume the worst and think that this was a particularly acute case of idiocy, but if there are alternative explanations of the accident - why not consider them as well? Why should we immediately believe in the scenario of unbelievable stupidity and insensitivity of the launcher crew and throw all other possibilities into the wastebasket, even though they are more logical then the current one?
The author of the article in the Russian "Independent Military Observer" (Michael Khodarenok, "Unfinished Flight"; http://nvo.ng.ru/wars/2001-10-12/3_flight.html) does not buy the argument of the idiocy attack and offers a different explanation. The assumption of another radar guiding the missile was first put forward in his paper. But if another radar was indeed present, it could be a radar on a different military base and it is not immediately obvious that it was a Ukrainian radar. There are many military bases around. One can not exclude a possibility that it was a Russian radar on one of the bases that did not take part in the exercises. In this case it is easy to understand how the radar personnel could be unaware of the danger (they did not have a hotline to the Ukrainian general command) and could just continue performing routine exercises.
Why can not we consider this scenario which does not require any stretch of imagination?
Why is it reasonable to dump all terrorist versions of the tragedy? Terrorists could possess a powerful radar and direct it at the airliner during the S - 200 launches. Why would you doubt the level terrorist sophistication after the events of September 11? Both Ukraine and Russia support the anti - terrorist operation in Afghanistan. Creating a rift between those nations and this time and targeting almost hundred civilians would be a dream for people like the organizers of New York tragedy.
4. What do you mean by "logical scenarios" - terrorists in neutral waters with a radar on their own boat?
This is not so far fetched as it could seem. On September 21, 1993 an ariliner Tu - 134 (number 65893) was downed during a regular flight Sochi - Sukhumi (quite close to the location of the present tragedy) by a self - guiding missile launched from a boat. The accident was blamed on "separatists", no one was found and charged and the origin of the boat was not identified.
5. If you knew the circumstances in which a crew of a missile launcher works you would not be so quick to say that only "idiocy attack" would prevent them from powering off the guiding radar. The crew does not really know what is happening around. They get directions from the command center and point their radar along the given azimuth trying to get a reflected signal. They were preparing for month for this exercise. Their main job is not to let the object go away from the guiding radar screen. No one thinks that it can be a reflection from the airliner - there is no time for such thoughts during the seconds in the crew disposal. They would not know if the target was already downed by another launcher, they would not know where does their missile fly, even if it flies for too long. In their view there is no harm in keeping radar on the target as long as possible, in particular because it can be useful if an order to launch another missile will come from a command center.
The launcher crew indeed gets directions from the command center. The distance to the targets during these exercises was 40 - 50 km. so the command center was using it's own wide angle radar to locate all aircraft in the area. On its screen they could clearly see how the missile mark moves towards the mark of the target. If it passed the target without triggering the self - destruction mechanism as it should - a general emergency would follow. Certainly there are few missiles which miss their targets during exercises, but the fact of failed self - destruction of a missile which passed a target and therefore does not get a reflected radar signal anymore is a definite emergency.
Besides there is monitoring of the airspace by one or several wide angle radars in order to ensure that no one enters the no - fly zone. So there was at least one radar that monitored the Tu - 154 flight and it would show the missile approaching the airliner. This would last several minutes. The operator of this radar is not preoccupied with any other tasks and it is his duty to issue an emergency warning to everyone. He would fully understand, that the responsibility of alerting the launcher crew rests on his shoulders. That is the person who's "momentary idiocy" could play a role, and it should be more than unlikely case, shouldn't it?
Let's recall it again: there was enough time to act and power off all the Ukrainian guiding radars.
6. If one even assumes that another radar was guiding the missile to the jet, why would anyone assume that this other radar was not Ukrainian? After all no one except Ukraine was conducting military exercises at this time and place.
Precisely because Ukrainian military were conducting exercises it is less probable that it's own radar was a culprit. Please consider the following. All Ukrainian military knows that exercises are underway and that launches of radar guided S - 200 will happen. Therefore everyone understands that guiding a plane for training purposes is risky.
At the same time military bases of other countries that could theoretically guide the missile - these are Russia, Turkey, Georgia and even Romania - are just doing their day - to - day job. Their radar operators know nothing about the launches, and even if they have information it does not concern them directly. They could have easily be training to follow a plane by their radar beam. Such things are done routinely.
Now think what happens when Ukrainian military personnel in the command center sees that a missile passed the target and flies toward the airliner. What do they do? Naturally they issue an order to power off all guiding radars. They had several minutes to do that. During military exercises they have direct communication with all launchers. Even one minute would be enough to power them all down. And they say that exactly that was done.
But what if guiding was done from a military base of another country? They could have no information about the missile being launched. And how would Ukrainian command center pass this information to them? You would not even know whom to contact - the Russians, the Turks, the Romanians? Besides there is no hotline to them. While you call their chief of staff and while he can issue an order to the radar installations much more time then five minutes can pass by.
7. You write that another radar can guide the missile only if its frequency coincides with the frequency of the original radar. Why is that? And if true, would not it prove that only the original radar of the S - 200 complex may be a culprit and that it was operating all the way up to the moment when the missile hit the plane?
The requirement of the same frequencies is clearly stated in the article of the Russian military expert. Coincidence of the frequency value does not prove that the same radar was guiding the missile. The same article argues, that this frequency could have been used by another Ukrainian radar. We only add that it is as likely, that this radar was not Ukrainian at all.
The requirement to have the same frequency does not disprove the terrorist version either. The terrorists could easily measure the frequency of the signal reflected from the target and tune their own radar to it. That could be done right before they directed their radar on Tu - 154.
8. If Ukraine is not guilty as you try to argue here, why is it that Ukrainian military leadership resigned as early as October 4th, as we now know from the news?
Because it was an Ukrainian missile that hit the airliner. Regardless of who targeted it onto Tu - 154, Ukrainian military had to plan for an emergency like that. That is their job after all. Even if it would be proven that the missile targeted the airliner due to subversive act, it is still a great tragedy for everyone, including Ukraine. This is why Ukrainian military leadership had to resign, just like Soviet military leadership after Matthias Rust landed his plane on the Red Square in Moscow. They were fired despite the fact that it was Rust who was guilty of the incident.
9. Why President Kuchma and Defense Minister Kuz'muk admitted that Ukraine is guilty? Do you think they would do it if there was a slightest possibility to deny responsibility?
Both of them only admitted that the airliner was downed by a Ukrainian missile. They did not admit that Ukraine is guilty. On the contrary, they repeated many times that guiding radars were shut off and that additional investigation is required. All catchy titles saying "Ukraine admitted its guilt" should be viewed as a liberties that certain journalist take when they are interested not in presenting truth but in following the line of the media owner. There is another dirty trick - putting a catchy phrase like that on the internet banner. The article itself may not distort the facts, but the phrase sticks and is later regarded as a proven fact.
We want to underscore that President Kuchma and Defense Minister Kuz'muk only admitted that the airliner was hit by a Ukrainian missile, and we make a point that this missile could have been guided to the airliner (willingly or unwillingly) by another party. The Interior Minister of Russia, Vladimir Rushaylo confirmed, that this is not known yet: "Why did not the missile hit the unmanned plane but re - targeted and went after a civilian airliner - this question does not have an answer yet" (interview to "Izvestia", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
10. You guys are just conspiracy maniacs. There is no need in complicated theories. You know well that Ukrainian army is understaffed, ill - funded, and is not doing well. Moreover, a year ago there was already a confirmed case of hitting an apartment block in Brovary village near Kiev with your own missile. Everything is so transparent, that your conspiracy theory is simply nuts.
In any criminal case, especially when homicide is involved all leads and versions must be checked. It frequently happens that the most "natural" explanations turns out to be wrong. This is well documented in history and in detective novels. In the present case when dozens of people were killed, investigation must be even more scrupulous.
The principle of making theories simple might be good in natural sciences, but does not work in criminal investigation. Unlike the nature, humans can be ill - natured and quite sophisticated in hiding their deeds. This is why investigation of malicious acts is guided not by the simplicity of explanations but by presumptions of innocence and works on all possible scenarios, however improbable they could look from a first glance.
11. It is obvious that Ukrainian military is guilty at least because they did not declare a large enough no - fly zone for the exercises.
Yes, they are guilty on this count. But that might be not the direct cause of the catastrophe, because without guiding radar working on a certain frequency nothing would have happened. This can be compared with a case when a guard was sleepy and a thief got into the warehouse. No doubt, the guard enabled the criminal activity, nevertheless the guilty party are the thief and it he who should be put to jail.
Ukrainian military must be held responsible for declaring a too small no - fly zone. But we have a right to know the people who were the direct cause of the tragedy. They have names, they are the people who operated the radar that guided the missile to the airliner and they should be brought to justice.
12. Investigation team had Ukrainian experts in it. Why would not they think about something like that? And why did they admit that Ukraine is guilty?
Experts did not admit Ukraine's guilt. They only admitted that the plane was hit by a Ukrainian missile, but they made it clear that it is not known how was it guided. All catch phrases that say "Ukraine admitted its guilt" should be viewed as a liberties that certain journalist take when they are interested not in presenting truth but in following the line of the media owner. There is another dirty trick - putting a catchy phrase like that on the internet banner. The article itself may not distort the facts, but the phrase sticks and is later regarded as a proven fact.
We want to repeat, that Ukrainian experts only admitted that the missile was a Ukrainian one. Here we argue that it could have been guided to the airliner (willingly or unwillingly) by another party. The Interior Minister of Russia, Vladimir Rushaylo confirmed, that this is not known yet: "Why did not the missile hit the unmanned plane but re - targeted and went after a civilian airliner - this question does not have an answer yet" (interview to "Izvestia", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
13. The mere fact of conducting those exercises in Crimea is remarkable. If Ukrainian military thinks you can shoot missiles in the populated region where a normal person would use even a shotgun with great care already shows a lack of understanding. They are simply not prepared to use sophisticated weapons, such as S - 200.
We dare to remind, that the exercises were coordinated with Russia, moreover, Russian military was taking directly taking part in exercises. The shooting range itself belongs to Russia (Announcement of the beginning of planned Ukrainian military exercises on the "Opuk Peninsula" shooting range of the Black Sea Fleet of Russia, http://txt.ntvru.com/world/04Oct2001/s300.html). So the conclusions drawn from the mere fact of conducting military exercises in Crimea should be addressed to Russian military authorities as well.
14. Well, let's assume for a moment that it was not a case of negligence, but really a subversive act. How did it happen that the shooting direction for the unmanned target airplane and the civilian jet were the same? The airliner could be easily off schedule by about 15 minutes. At the cruising speed of Tu - 154 which is 800 - 850 km per hour that would give a change in distance of about 200 km. and thwart all efforts of those who plotted the scheme.
In the case of subversive act it was not necessary that the airliner followed its schedule exactly. It is enough to guide a missile to any airliner, and for that you just need a powerful radar and ability to measure the frequency of the launcher guiding radar. The air traffic in the region is quite intense. Terrorists could count on the presence of at least one aircraft to guide the missile to. In reality if Russian Tu - 154 would have been 15 minute late, the missile could be guided to Armenian An - 24, the one from the explosion of Tu - 154 was observed.
The terrorist vessel with a radar could have been waiting for a convenient moment right in the area of the catastrophe. If terrorist radar was at least as powerful as the one of the S - 200 launcher, its signal would be more powerful for the missile from the very beginning due to the larger scattering cross - section of the airliner compared with the unmanned target.
Moreover, the terrorists could have counted on this circumstance. It is hard to explain why the missile hit a particular plane and thus the terrorist version seems improbable as long as you do not realize that any plane would suffice for their purposes of putting a rift between Ukraine and its neighbors.
15. If you want to think about a plot, then you have to explain why the unmanned target airplane was not hit.
Because the guiding system of the missile could follow a more powerful signal coming from the airliner. In the subversive act scenario it is logical to assume that the terrorist radar could have been more powerful then the S - 200 launcher radar. The missile was guided to the airliner right after the launch and thus missed the unmanned target.
The terrorists could place their radar on a vessel in neutral waters of the Black Sea. To commit this crime they did not even have to enter Ukrainian territory or Ukrainian waters. The plane scatters radar waves in all direction, not just backward, so the position of the terrorist radar was not important.
Moreover, a vessel with the radar could wait for good moment right in the area of the catastrophe. In this case even if the terrorist radar was just as powerful as the S - 200 launcher radar, its signal would be larger for the missile from the very beginning due to the larger scattering cross - section of the airliner compared with the unmanned target.
16. Before blaming unknown radar you have to explain what was happening with the radar support of the other S - 200 complexes of the Ukrainian air defense. It could be that they were illuminating Tu - 154 all the time and so Ukrainian military is indeed guilty.
This might be the most improbably thing to imagine. On the contrary, Ukrainian guiding radars would be turned off as soon as it became clear that the missile did not hit the unmanned target and flies toward the airliner. Ukrainian military command had all possibilities to do that since they had good communication channels with all guiding radar crews. And they claim that they did it. At the same time if a radar from another country was following the airliner, say for training purposes, it could have been almost impossible to let its crew now about the emergency situation and ask to power down.
17. If everything happened according to your scenario, why would not President Kuchma and Defense Minister Kuz'muk give a press conference and simply say "Our radars were all off at the moment of explosion"? Such press conference could have a great effect, don't you think?
Such statement was made many times in interviews, but nobody seems to listen
18. On the day of the press conference with the Air Defense Commander, when the map and the radar coverage zone were shown, one correspondent made an interview with the former Defense Minster. He said that "There was no other source of radiation except for the one used by our military to follow the target. This is absolutely certain". From that one can conclude, that no one except Ukrainian military could not guide the missile to the airliner. Another source of electromagnetic waves in the area would have been immediately spotted and Ukrainian military experts would drum it from the first day.
We're not going to compassionate with the former Minister of Defense, so we must say that his statement shows the lack of understanding of secondary school physics. The radar waves are reflected in all directions by the plane, so there is no need for the radar to be positioned near missile launch site. It could be on Russian or Turkish soil or on a vessel in the sea, right under the airliner route (this case would be ideal for terrorists, their radar would not even have to be more powerful then the guiding radar of the S - 200 launcher). Second, the radiation of the narrow angle source is impossible to detect if it is far away from the detector and doesn't point towards it.
19. If someone still denies an obvious fact of low moral values of Ukrainians - he should just reread this text. He could also observe how other Ukrainians support the ideas put forward here. And note that no one in the whole world believes that Ukraine is not related to the tragedy of the Russian airliner. Futile attempts to justify an obvious crime can lead to only one natural reaction of contempt!
We would like to draw your attention to a frivolous way the argument is built by many furious accusers. Indeed nobody doubts that the airliner was hit by a Ukrainian missile. We do not doubt that either. However the question of re - targeting of the missile and subsequent guiding toward the airliner stands open for many. We do not have to go far seeking support for this statement. Just consider the interview of the Interior Minister of Russia, Vladimir Rushaylo, in which he said: "Why did not the missile hit the unmanned plane but re - targeted and went after a civilian airliner - this question does not have an answer yet" (interview to "Izvestia", http://www.izvestia.ru/rubr.cgi?idr=737&idbl=&id=7803)
We would also like to note that our push for a more thorough investigation of all possible scenarios is an attempt to find the exact reason of the deaths of many people without sticking to a single possible explanation. We think it could be called "being meticulous", but not "having no moral values".
Tags: