Химерна історія - 2.
23/6/15 00:46![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lychakivskyТрилогія Світ смерті Гаррі Гаррісона добре відома українським (та й узагалі пострадянським) читачам, її неодноразово видавали в перекладах - тому, напевне, читач з цією трилогією знайомий; а якщо ні, то дуже раджу прочитати, повірте це має сенс. На перший погляд, трилогія описує повністю фантастичний світ, що не має відношення до реальних земних проблем - зрештою, фантастика, вона і є фантастика, таке собі розважальне чтиво. Однак, більш уважний читач помітить в цій фантастиці натяки й відсилки до цілком історичних важливих подій - і стає цікаво проаналізувати цей твір детальніше: що саме мав на увазі автор, коли вставляв ці натяки й відсилки, чи все це просто блискітки для привертання уваги - а чи, може, вони складуться у якусь систему?
Сама структура трилогії досить незвична.
Перша книга (Нескорена планета) - історія міста, збудованого людьми - колонізаторами на іншій планеті, котра має надто агресивну й недружню до людей флору та фауну; фактично, люди єдиного на планеті міста ведуть постійну жорстоку війну за виживання. Однак, потім ми взнаємо, що на планеті є якісь інші люди, також колонізатори, котрі живуть серед цієї агресивної флори й фауни, та навчились її вміло приручати й використовувати, так що тварини й рослини стають до них неворожими, навіть дружніми. Між цими різними людьми, воюючими з флорою й фауною планети жителями міста (жестянщиками), та вмілими використовувачами флори й фауни планети (корчовщиками) існує взаємна люта ворожнеча; однак, в кінці книги, зусиллями головного героя, ця ворожнеча вгамовується, й наступає мир.
Друга книга (Інженер етики) - сюжет зазнає раптового, надто різкого зламу. Головний герой потрапляє в полон до якогось мораліста (спеціаліста з етики; причому, вочевидь, християнської етики, щонайменше мова йде про Десять Заповідей та демонологію), котрий взявся віддати головного героя під суд за нечесне життя; однак, внаслідок боротьби, обидвоє вони потрапляють на дику планету, де зазнають пригод з тубільцями, їх жінками, та піддаються різноманітним випробовуванням. Весь хід другої книги поступовими демонстраціями, на прикладах та ситуаціях, підводить читача до думки, що базовані на Десяти Заповідях етичні норми нещасного спеціаліста з етики не відповідають реаліям, і в жорстоких життєвих колізіях безсилі, щоб не сказати шкідливі. В той же час, головний герой, котрий виглядав для цього мораліста уособленням майже всіх мислимих гріхів, виходить із складних ситуацій переможцем. Таким чином, фактично, етичною інженерією в цій книзі займається сам автор, завуальовано підводячи читачів до висновку, що етичні норми Десяти Заповідей неправильні, й ставлячи на їх місце щось більш близьке до первинної етики: начебто, треба дивитись по ситуації, а взагалі кажучи, хто сильніший - того й правда (прямо він цього не формулює, та враження приблизно таке).
Третя книга (Кінні варвари) - сюжет знову зазнає зламу, й раптово повертається до колонізаторів з першої книги. Зараз вони начебто мають намір перелетіти на ще одну негостинну планету, де зможуть добувати корисні копалини. Добуванню корисних копалин заважає населення планети, що поділена на дві частини: високогір'я контролюють кінні варвари, а низини - більш цивілізований народ. Інтригами головний герой добивається того, аби об'єднані орди варварів, замість ворожнеч між собою, почали велике вторгнення в низинні землі, на чолі з ватажком Темучіном (це відсилка до історії: таким було справжнє ім'я Чінгіз - Хана, і саме отак монголи, об'єднані ним, перестали ворогувати між собою й почали свої походи на інші землі). Після переможного походу в низини, коли кінні варвари набрали безліч трофеїв та перестали заважати, люди без перешкод приступають до добування корисних копалин.
.......
Що можна сказати, після деякого роздуму, про кожну з книг цієї трилогії?
Перш за все, друга частина трилогії (Інженер етики) - чистий, бездомішковий сатанізм. Звичайно, для сучасного читача, матеріаліста, він може виглядати спочатку просто заміною застарілих етичних норм на більш сучасні. Та вдумавшись, що за "новітні" норми пропонуються, якими продуманими софізмами вони впроваджуються (зрозуміло, поставивши на меті дискредитувати Десять Заповідей, автор зображає їх захисника у максимально невиграшному світлі, що вигідно відтіняє хвацькість головного героя), і ще згадавши фразу головного героя "якщо перша з ваших десяти заповідей забороняє поклонятися дерев'яним ідолам, то я можу уявити, чого варті всі решта" - робимо очевидний висновок. Це саме сатанізм, це сатаністична софістика, продумана саме для сучасного, науково - технічного часу. Заборона поклонятися дерев'яним ідолам може виглядати абсурдною для матеріаліста - аж поки не згадаємо, що беркліанство разом з квантовою механікою, і особливо дослідження реінкарнацій, спростовують матеріалізм та підтверджують можливість безсмертя душі, і тоді поклонятися дерев'яним ідолам може виявитись і справді дуже погано.
Що стосується першої й третьої частин трилогії, то тут ми маємо очевидні історичні паралелі, от тільки розміщені вони у порядку, зворотньому до хронологічного.
Третя частина - очевидна відсилка до історії монгольських завоювань, коли роздрібнені племена монголів, об'єднавшись навколо лідера (Темучіна, що взяв собі титул Чінгіз - Хан), завоювали півсвіту (знищивши також і Київську Русь). От тільки кидається у вічі дивна деталь: сама ідея об'єднати племена варварів та кинути їх на завоювання цивілізованих земель, в книзі, належить не Темучіну, а підказана йому головним героєм - інопланетником, котрого сам Темучін, чомусь, вважає дияволом. У світлі цього, виникає цікава версія відповіді на запитання, що ж це за такі корисні копалини, для видобування котрих інопланетникам потрібно почати велике кровопролиття. Існують езотеричні теорії, що всяке людське страждання - біль, смерть, особливо кровопролиття - створюють деяке тонкоматеріальне випромінювання, котре є поживою для потойбічних сатаністичних сутностей (демонів). І от якби якісь із таких демонічних сутностей розглядали Землю як джерело цього випромінювання, то для його масового добування вони справді мали б інтригами серед людей розв'язати щонаймасовіші війни, подібні до монгольських.
Перша частина, за своїм мілітаристським духом, історією боротьби жестянщиків з ідеологічними ворогами корчовщиками, і пізнішим їх примиренням - дуже нагадує Радянський Союз, що так само проповідував ідеологію фортеці в облозі, ідеологічно боровся з капіталістами, а потім, під час перебудови, почав з ними навіть дружити. Але якщо уже зайшла мова за сатанізм - Радянський Союз, безперечно, був антирелігійною державою, боротьба з християнством (т.зв. пережитками минулого) була важливою частиною ідеологічної роботи, а більш вдумливі дослідження свідчать, що десь вгорі, на рівні керівництва, таємною реальною ідеологією був не матеріалізм, а знов - таки сатанізм, і було це як за часів Сталіна, так і після перебудови.
.......
Як же скласти в єдину мозаїку ці розрізнені елементи?
Для початку згадаймо, що Москва (яка пізніше стала центром об'єднання Російської Імперії, а після революції 1917 року - й столицею СРСР) перебрала на себе роль центра Русі від Києва цікавим способом: у 1169 році московити (точніше, тоді ще суздальці) сильно винищили Київ (важливо, що Київ був центром християнства, у ньому хрестили Русь в 988 році); при монгольській навалі, московити не з'явились на ключову битву проти Орди при Калці в 1223 році (чому? чи не домовились втиху з монголами?), а ще потім, Москва піднялась як місцевий ординський центр, з котрого давили антиординські повстання (і після чого тільки, об'єднавши деякі руські князівства, зуміла відбитися від ослаблої Орди). Згадаймо також всєшутєйший і всєпьянєйший собор Петра Першого - очевидне сатаністичне знущання над християнством (причому, проводився цей "собор" царем, котрий не просто реформував, а, фактично, перевизначив Московію, переназвавши її на Российскую Империю - теж досить незвичний, щоб не сказати прямо - сатаністичний, бо надто лукавий - спосіб доштукувати до історичної слави Московії всю славу та історію Київської Русі). Згадаймо й московського царя Івана Грозного, відомого своєю жорстокістю, вбивством власного сина, і ще - геноцидом новгородців (тобто Іван Грозний забрав під свою владу знищений ним, колись самовладний народ, новгородців, так само як Петро Перший забрав під свою владу українців). Ну і на останок - згадаймо всі антихристиянські бузувірства московського більшовизму, згадаймо їх Мавзолей на Красній площі, в якому, за власними видіннями московитів, водяться сатаністичні сутності - демони.
Склавши все це воєдино, отримаємо досить виразний ланцюжок, що наче пунктир, йде через століття: починаючи з Чінгіз - Хана (чи не мав він зв'язків з дияволом, що підказав би йому заснувати оту імперію Зла?), потім через Московію, що зрадила Русь під монголами й назвалася Руссю, до Івана Грозного, до імперії Петра Першого, до СРСР Сталіна, до КГБшної РФ наших часів. Ланцюжок наступництва, навіть деякої традиції державного сатанізму. В першій книзі трилогії, цю історичну традицію символізує місто жестянщиків, побудоване серед агресивної флори й фауни - вочевидь, саме місцевою флорою й фауною ці сатаністи називають нас, нормальних людей, себе ж самих називають людьми, або інопланетниками. Однак, окрім міста жестянщиків, що очевидно відсилається до деспотичної Орди - Московії - Російської Імперії - СРСР, за книгою Нескорена планета, існують і ще якісь корчовщики, котрі, на відміну від жестянщиків, живуть в лісі, далеко за містом і діють з флорою й фауною ненасильственно, швидше приручають, аніж знищують. І тут знову маємо очевидну паралель: сатанізм на Заході також поширений, однак не у формі державного деспотичного насильства, а швидше у вигляді неофіційних таємних товариств дуже багатих людей, що історично називали себе різними назвами, а в останній час найчастіше об'єднуються під брендом Illuminati. Вони справді, в більшості випадків, не діють насильственно, надаючи перевагу швидше розбещенню, зміні масової свідомості, інформаційним діям через монополізовані ЗМІ. Тобто паралель життя з (начебто фантастичною) книгою знову чітко зберігається: Червоний терор, ГУЛАГ, Голодомор, КГБ (взагалі насильство) влаштовують швидше жестянщики, тоді як фемінізм, загальне розбещення, гей-паради, знищення традиційної сім'ї та моралі (взагалі спокусу розпустою) - влаштовують швидше корчовщики.
Можна запитати, якщо це навіть так - то що з того? Фантаст Гаррі Гаррісон справді був ворогом християнства (про що відкрито говорив), і мав право уявляти собі які завгодно фантастичні паралелі з реальністю. Але справа у тому, що ці паралелі вийшли якісь, з одної сторони, надто вже приховані для невтаємниченого ока, а з іншої - надто глибокі та далеко йдучі. Тому, не виключено, що все це - не просто літературна гра. Можливо, Гаррі Гаррісон отримав відповідний заказ, або й сам був втаємничений у деякі важливі негласні справи світового сатанізму - зокрема, розкол світового сатанізму на корчовщиків (Захід, Illuminati) та жестянщиків (СРСР, КГБ), і особливо цікаво - історію походження державного сатанізму в СРСР ще з часів Орди, безпосередньо від Чингіз - Хана. У самій же книзі Нескорена планета, що вийшла ще у 1960 році, в самому її кінці, міститься цілком виразний, майже не прихований заклик від корчовщиків до жестянщиків - мовляв, давайте співробітничати, досить ворогувати. Тобто всю цю книгу можна зрозуміти й так, ніби якісь високопоставлені сатаністи Заходу, зрозумівши безперспективність ядерної війни з керівними сатаністами СРСР, слали до них у вигляді цієї книги зашифроване від непосвячених у таємниці сатаністів послання, із прозорим політичним натяком - закликом до примирення й співробітництва. Можливо, розкол між корчовщиками й жестянщиками зайшов тоді настільки далеко, що всі інші способи комунікації були неможливі... Як бачимо зараз, цей заклик досяг успіху, щоправда, через деякий час: у 1986 році СРСР почав перебудову, і в місті жестянщиків наступили нові часи. Тому, можливо, вивчаючи історичні паралелі з цієї трилогії, ми можемо отримати деякі натяки й на інші таємні знання про світовий сатанізм - хоча, зрештою, повної гарантії достовірності не дасть ніхто: треба просто уважно читати текст та думати самостійно.
Сама структура трилогії досить незвична.
Перша книга (Нескорена планета) - історія міста, збудованого людьми - колонізаторами на іншій планеті, котра має надто агресивну й недружню до людей флору та фауну; фактично, люди єдиного на планеті міста ведуть постійну жорстоку війну за виживання. Однак, потім ми взнаємо, що на планеті є якісь інші люди, також колонізатори, котрі живуть серед цієї агресивної флори й фауни, та навчились її вміло приручати й використовувати, так що тварини й рослини стають до них неворожими, навіть дружніми. Між цими різними людьми, воюючими з флорою й фауною планети жителями міста (жестянщиками), та вмілими використовувачами флори й фауни планети (корчовщиками) існує взаємна люта ворожнеча; однак, в кінці книги, зусиллями головного героя, ця ворожнеча вгамовується, й наступає мир.
Друга книга (Інженер етики) - сюжет зазнає раптового, надто різкого зламу. Головний герой потрапляє в полон до якогось мораліста (спеціаліста з етики; причому, вочевидь, християнської етики, щонайменше мова йде про Десять Заповідей та демонологію), котрий взявся віддати головного героя під суд за нечесне життя; однак, внаслідок боротьби, обидвоє вони потрапляють на дику планету, де зазнають пригод з тубільцями, їх жінками, та піддаються різноманітним випробовуванням. Весь хід другої книги поступовими демонстраціями, на прикладах та ситуаціях, підводить читача до думки, що базовані на Десяти Заповідях етичні норми нещасного спеціаліста з етики не відповідають реаліям, і в жорстоких життєвих колізіях безсилі, щоб не сказати шкідливі. В той же час, головний герой, котрий виглядав для цього мораліста уособленням майже всіх мислимих гріхів, виходить із складних ситуацій переможцем. Таким чином, фактично, етичною інженерією в цій книзі займається сам автор, завуальовано підводячи читачів до висновку, що етичні норми Десяти Заповідей неправильні, й ставлячи на їх місце щось більш близьке до первинної етики: начебто, треба дивитись по ситуації, а взагалі кажучи, хто сильніший - того й правда (прямо він цього не формулює, та враження приблизно таке).
Третя книга (Кінні варвари) - сюжет знову зазнає зламу, й раптово повертається до колонізаторів з першої книги. Зараз вони начебто мають намір перелетіти на ще одну негостинну планету, де зможуть добувати корисні копалини. Добуванню корисних копалин заважає населення планети, що поділена на дві частини: високогір'я контролюють кінні варвари, а низини - більш цивілізований народ. Інтригами головний герой добивається того, аби об'єднані орди варварів, замість ворожнеч між собою, почали велике вторгнення в низинні землі, на чолі з ватажком Темучіном (це відсилка до історії: таким було справжнє ім'я Чінгіз - Хана, і саме отак монголи, об'єднані ним, перестали ворогувати між собою й почали свої походи на інші землі). Після переможного походу в низини, коли кінні варвари набрали безліч трофеїв та перестали заважати, люди без перешкод приступають до добування корисних копалин.
.......
Що можна сказати, після деякого роздуму, про кожну з книг цієї трилогії?
Перш за все, друга частина трилогії (Інженер етики) - чистий, бездомішковий сатанізм. Звичайно, для сучасного читача, матеріаліста, він може виглядати спочатку просто заміною застарілих етичних норм на більш сучасні. Та вдумавшись, що за "новітні" норми пропонуються, якими продуманими софізмами вони впроваджуються (зрозуміло, поставивши на меті дискредитувати Десять Заповідей, автор зображає їх захисника у максимально невиграшному світлі, що вигідно відтіняє хвацькість головного героя), і ще згадавши фразу головного героя "якщо перша з ваших десяти заповідей забороняє поклонятися дерев'яним ідолам, то я можу уявити, чого варті всі решта" - робимо очевидний висновок. Це саме сатанізм, це сатаністична софістика, продумана саме для сучасного, науково - технічного часу. Заборона поклонятися дерев'яним ідолам може виглядати абсурдною для матеріаліста - аж поки не згадаємо, що беркліанство разом з квантовою механікою, і особливо дослідження реінкарнацій, спростовують матеріалізм та підтверджують можливість безсмертя душі, і тоді поклонятися дерев'яним ідолам може виявитись і справді дуже погано.
Що стосується першої й третьої частин трилогії, то тут ми маємо очевидні історичні паралелі, от тільки розміщені вони у порядку, зворотньому до хронологічного.
Третя частина - очевидна відсилка до історії монгольських завоювань, коли роздрібнені племена монголів, об'єднавшись навколо лідера (Темучіна, що взяв собі титул Чінгіз - Хан), завоювали півсвіту (знищивши також і Київську Русь). От тільки кидається у вічі дивна деталь: сама ідея об'єднати племена варварів та кинути їх на завоювання цивілізованих земель, в книзі, належить не Темучіну, а підказана йому головним героєм - інопланетником, котрого сам Темучін, чомусь, вважає дияволом. У світлі цього, виникає цікава версія відповіді на запитання, що ж це за такі корисні копалини, для видобування котрих інопланетникам потрібно почати велике кровопролиття. Існують езотеричні теорії, що всяке людське страждання - біль, смерть, особливо кровопролиття - створюють деяке тонкоматеріальне випромінювання, котре є поживою для потойбічних сатаністичних сутностей (демонів). І от якби якісь із таких демонічних сутностей розглядали Землю як джерело цього випромінювання, то для його масового добування вони справді мали б інтригами серед людей розв'язати щонаймасовіші війни, подібні до монгольських.
Перша частина, за своїм мілітаристським духом, історією боротьби жестянщиків з ідеологічними ворогами корчовщиками, і пізнішим їх примиренням - дуже нагадує Радянський Союз, що так само проповідував ідеологію фортеці в облозі, ідеологічно боровся з капіталістами, а потім, під час перебудови, почав з ними навіть дружити. Але якщо уже зайшла мова за сатанізм - Радянський Союз, безперечно, був антирелігійною державою, боротьба з християнством (т.зв. пережитками минулого) була важливою частиною ідеологічної роботи, а більш вдумливі дослідження свідчать, що десь вгорі, на рівні керівництва, таємною реальною ідеологією був не матеріалізм, а знов - таки сатанізм, і було це як за часів Сталіна, так і після перебудови.
.......
Як же скласти в єдину мозаїку ці розрізнені елементи?
Для початку згадаймо, що Москва (яка пізніше стала центром об'єднання Російської Імперії, а після революції 1917 року - й столицею СРСР) перебрала на себе роль центра Русі від Києва цікавим способом: у 1169 році московити (точніше, тоді ще суздальці) сильно винищили Київ (важливо, що Київ був центром християнства, у ньому хрестили Русь в 988 році); при монгольській навалі, московити не з'явились на ключову битву проти Орди при Калці в 1223 році (чому? чи не домовились втиху з монголами?), а ще потім, Москва піднялась як місцевий ординський центр, з котрого давили антиординські повстання (і після чого тільки, об'єднавши деякі руські князівства, зуміла відбитися від ослаблої Орди). Згадаймо також всєшутєйший і всєпьянєйший собор Петра Першого - очевидне сатаністичне знущання над християнством (причому, проводився цей "собор" царем, котрий не просто реформував, а, фактично, перевизначив Московію, переназвавши її на Российскую Империю - теж досить незвичний, щоб не сказати прямо - сатаністичний, бо надто лукавий - спосіб доштукувати до історичної слави Московії всю славу та історію Київської Русі). Згадаймо й московського царя Івана Грозного, відомого своєю жорстокістю, вбивством власного сина, і ще - геноцидом новгородців (тобто Іван Грозний забрав під свою владу знищений ним, колись самовладний народ, новгородців, так само як Петро Перший забрав під свою владу українців). Ну і на останок - згадаймо всі антихристиянські бузувірства московського більшовизму, згадаймо їх Мавзолей на Красній площі, в якому, за власними видіннями московитів, водяться сатаністичні сутності - демони.
Склавши все це воєдино, отримаємо досить виразний ланцюжок, що наче пунктир, йде через століття: починаючи з Чінгіз - Хана (чи не мав він зв'язків з дияволом, що підказав би йому заснувати оту імперію Зла?), потім через Московію, що зрадила Русь під монголами й назвалася Руссю, до Івана Грозного, до імперії Петра Першого, до СРСР Сталіна, до КГБшної РФ наших часів. Ланцюжок наступництва, навіть деякої традиції державного сатанізму. В першій книзі трилогії, цю історичну традицію символізує місто жестянщиків, побудоване серед агресивної флори й фауни - вочевидь, саме місцевою флорою й фауною ці сатаністи називають нас, нормальних людей, себе ж самих називають людьми, або інопланетниками. Однак, окрім міста жестянщиків, що очевидно відсилається до деспотичної Орди - Московії - Російської Імперії - СРСР, за книгою Нескорена планета, існують і ще якісь корчовщики, котрі, на відміну від жестянщиків, живуть в лісі, далеко за містом і діють з флорою й фауною ненасильственно, швидше приручають, аніж знищують. І тут знову маємо очевидну паралель: сатанізм на Заході також поширений, однак не у формі державного деспотичного насильства, а швидше у вигляді неофіційних таємних товариств дуже багатих людей, що історично називали себе різними назвами, а в останній час найчастіше об'єднуються під брендом Illuminati. Вони справді, в більшості випадків, не діють насильственно, надаючи перевагу швидше розбещенню, зміні масової свідомості, інформаційним діям через монополізовані ЗМІ. Тобто паралель життя з (начебто фантастичною) книгою знову чітко зберігається: Червоний терор, ГУЛАГ, Голодомор, КГБ (взагалі насильство) влаштовують швидше жестянщики, тоді як фемінізм, загальне розбещення, гей-паради, знищення традиційної сім'ї та моралі (взагалі спокусу розпустою) - влаштовують швидше корчовщики.
Можна запитати, якщо це навіть так - то що з того? Фантаст Гаррі Гаррісон справді був ворогом християнства (про що відкрито говорив), і мав право уявляти собі які завгодно фантастичні паралелі з реальністю. Але справа у тому, що ці паралелі вийшли якісь, з одної сторони, надто вже приховані для невтаємниченого ока, а з іншої - надто глибокі та далеко йдучі. Тому, не виключено, що все це - не просто літературна гра. Можливо, Гаррі Гаррісон отримав відповідний заказ, або й сам був втаємничений у деякі важливі негласні справи світового сатанізму - зокрема, розкол світового сатанізму на корчовщиків (Захід, Illuminati) та жестянщиків (СРСР, КГБ), і особливо цікаво - історію походження державного сатанізму в СРСР ще з часів Орди, безпосередньо від Чингіз - Хана. У самій же книзі Нескорена планета, що вийшла ще у 1960 році, в самому її кінці, міститься цілком виразний, майже не прихований заклик від корчовщиків до жестянщиків - мовляв, давайте співробітничати, досить ворогувати. Тобто всю цю книгу можна зрозуміти й так, ніби якісь високопоставлені сатаністи Заходу, зрозумівши безперспективність ядерної війни з керівними сатаністами СРСР, слали до них у вигляді цієї книги зашифроване від непосвячених у таємниці сатаністів послання, із прозорим політичним натяком - закликом до примирення й співробітництва. Можливо, розкол між корчовщиками й жестянщиками зайшов тоді настільки далеко, що всі інші способи комунікації були неможливі... Як бачимо зараз, цей заклик досяг успіху, щоправда, через деякий час: у 1986 році СРСР почав перебудову, і в місті жестянщиків наступили нові часи. Тому, можливо, вивчаючи історичні паралелі з цієї трилогії, ми можемо отримати деякі натяки й на інші таємні знання про світовий сатанізм - хоча, зрештою, повної гарантії достовірності не дасть ніхто: треба просто уважно читати текст та думати самостійно.
Tags: