Українські шахи.
8/9/11 21:19![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lychakivskyЯк відомо, звичайні шахи моделюють битву між двома арміями; але дуже часто метафора гри в шахи використовується для ілюстрації протистоянь політичних, коли діючих сторін є більше ніж дві, коли між ними можливі тимчасові союзи або протистояння, коли кожен хід впливає на взаємодію з усіма іншими гравцями - і було б цікаво спробувати вигадати правила гри для шахів, котрі моделюють не війну, але політику.
Винайдено досить багато варіантів правил для багатосторонніх (зазвичай, чотирьохсторонніх) шахів. Проблема в тому, що всі ці ігри не моделюють політичні протистояння: в них виграш не завжди залежить від вміння грати. Винайти щось більш адекватне виглядає досить важко, поки не придивитися до причини. Якщо ходи всіх гравців здійснюються строго по черзі, то захист своїх фігур є не завжди можливим: після взяття фігури, поки дійде хід, інший гравець може забрати ще й ту, яка її захищала (зрозуміло, мова тут йде про багатосторонні ігри де кожен грає сам за себе; варіанти гри в шахи 2x2, тобто пара на пару, є зовсім іншими і в цій статті не розглядаються).
Вищевказана проблема вирішується, якщо той, чия фігура побита, має право відповісти ходом відразу, а не тільки тоді, коли до нього дійде хід. Отже, замість простого правила послідовності ходів (усі гравці ходять по черзі) можна вигадати більш складне, при якому виконуються наступні умови: 1) якщо попереднім був хід без взяття фігури, ходить той, чия черга ходити наступна (зазвичай, просто проти годинникової стрілки); 2) якщо попереднім був хід із взяттям фігури, ходить (без черги) той, чия фігура була взята; 3) за жодних обставин той самий гравець не може ходити двічі підряд, а якщо така ситуація за двома попередніми правилами виникає, то хід переходить до наступного по черзі гравця.
Можна також сказати, що з таким правилом послідовності ходів, усі ходи в грі розбиваються на послідовності почергових ходів (коли попередній хід був без взяття фігури, і наступний хід переходить по черзі), та позачергових ходів (коли попередній хід був із взяттям фігури, і наступний хід того чия фігура була взята). Послідовність позачергових ходів завершується позачерговим ходом без взяття фігури, і тоді наступним ходить той, чия черга була ходити якщо не враховувати щойно зроблені позачергові ходи, тобто позачергові ходи на саму чергу ходити не впливають - крім варіанту, коли ходити по черзі випадає тому самому гравцеві хто щойно походив позачергово, і тоді, щоб уникнути ситуації коли один і той самий гравець ходить двічі підряд, черга ходити переходить до наступного за чергою гравця. Це правило має також деякі самозрозумілі винятки, у випадках коли хід був із взяттям короля, про що йдеться нижче. Варто також зазначити, що через таку складну послідовність ходів, в цій статті ходом називається один рух фігурою (або пішаком) по дошці, тобто один напівхід в термінах стандартної шахової нотації.
З цієї ідеї і з'явилася вся гра. Отже, українськими шахами можна назвати всі варіанти багатосторонньої гри типу шахів, незалежно від початкової кількості гравців та типів і ходів фігур та пішаків, в котрих використовується, можливо з деякими винятковими ситуаціями, вищевказане правило складної послідовності ходів. Зокрема, можна уявити навіть чотирьохсторонні шашки з подібною послідовністю ходів, і це також буде гра типу українських шахів.
Але для шахів, на відміну від шашок, можна вигадати значно цікавіші правила, пов'язані з тим, що фігури є різні, і серед них є король. В першу чергу, важливим видається ввести правило, що короля у цих шахах можна брати наче звичайну фігуру (і отже, при бажанні гравця, він може ходити під шах і стояти під шахом), але після того як короля взяли, фігурами одного із щойно взятим королем кольору відтепер починає ходити, наче своїми, уже той гравець хто взяв їхнього короля, а той гравець чийого короля взяли вибуває з гри (це правило варто ввести саме так, бо якщо гравців більше двох, вибуття одного з них не означає закінчення гри). Якщо під взятим королем уже були фігури іншого з ним кольору, вони також переходять під керівництво гравця котрий взяв їхнього короля, тобто під одним королем можуть бути фігури і двох чи трьох кольорів. Фігури під одним королем не можуть брати одна одну (зараз це правило видається доцільним, хоч його можна буде і змінити згодом, якщо тільки це видаватиметься кращим). Після взяття короля, послідовність позачергових ходів закінчується, і наступний хід робить той гравець, чия черга ходити (без позачергового ходу), або, якщо це призвело б до повторного ходу того ж гравця, чи якщо черга ходити належала тому чийого короля щойно взяли - хід робить той гравець, чия черга ходити наступна після нього. Таким чином, гравці чиїх королів нема на дошці, вважаються такими що програли і вибувають з гри.
Однак, існує виняток з правила, що взяття короля означає вихід гравця, котрий грає цим королем, з гри. Якщо у цього гравця, на момент взяття його короля, є можливість походити одним із своїх пішаків на край дошки (можна було б сказати, на останню для цього пішака горизонталь, якщо взяти до уваги що пішаки кожного з гравців рухаються у своєму напрямі), то він зобов'язаний зробити цей хід (або один з можливих цих ходів), наче позачерговий хід (у відповідь на взяття його короля), причому його пішак, що ступив на край дошки, у цьому випадку перетворюється у його нового короля (і якщо цей хід був без взяття фігури, то послідовність позачергових ходів на цьому закінчується, а якщо із взяттям - то продовжується). Таким чином, в українських шахах пішак може стати королем.
Тут слід також додати, що у випадку коли взяття чужого короля дозволяє ходити фігурами одного з ним кольору (тобто не свого кольору), з'являється два можливих варіанти послідовності ходів: послідовність ходів рахується для гравців, або послідовність ходів рахується для кольорів (якщо послідовність ходів рахується для кольорів фігур а не для гравців, то наприклад гравець з двома кольорами фігур під одним королем може ходити різними кольорами двічі підряд, бо послідовність ходів рахується не для гравця а для кольору). На даний момент, видається доцільним ввести правило, що послідовність ходів розраховується саме для гравців, а не для кольорів фігур, хоч з часом, можливо, це правило буде змінене.
Ще одною цікавою можливістю виглядає правило, коли, ступивши на останню горизонталь, королем стає пішак, котрим ходять від короля іншого кольору, що призводить до відновлення незалежності фігур кольору цього пішака: коли дійде хід, цими фігурами знову може ходити гравець, котрий ходив фігурами цього кольору від початку гри (адже у нього на дошці знову з'явився король). В результаті, той хто забрав незалежність у фігур якогось кольору, може повернути їх незалежність, якщо у них ще залишились пішаки. Повертати незалежність в більшості випадків виглядає безглуздим, однак інколи, якщо ще один гравець став надто сильнішим, це може виглядати правильним, бо дозволяє тими самими фігурами робити два ходи замість одного (уже двом різним гравцям, а не одному).
Взяття короля може призвести до закінчення гри, а може й не призвести, залежно від ситуації на дошці. В загальному випадку, уявляється що правила, коли закінчується гра, можна окреслити більш ретельно, зокрема, і задля запобігання кооперативній грі кількох гравців проти одного. Отже, є наступні варіанти закінчення гри: 1) нічия - всі четверо гравців погодилися не продовжувати гру (тут якраз важливим є консенсус усіх чотирьох гравців, інакше гра продовжується або, якщо хтось її просто залишив, вважається незіграною); 2) розділена перемога - коли з гри вибувають два гравці, двоє інших можуть погодитися між собою поділити по половині перемоги і припинити гру (тут важливим є той результат правила, що після вибуття одного гравця гра продовжується, і тоді нема великого сенсу грати трьом проти одного, бо потім доведеться вибути ще одному і ніхто з цих трьох не хотів би опинитись на його місці; важливо також наголосити, що від самого початку всі гравці грають за себе і вирішувати, які саме двоє гратимуть проти інших двох можна уже в процесі гри, за ситуацією на дошці). 3) один переможець - якщо після вибуття двох гравців гра продовжується, тобто два гравці що залишилися не дійшли до згоди, вони грають між собою до визначення остаточного переможця, хоч в будь - який момент можуть погодитися між собою розділити по половині перемоги; той хто програє з цих двох, у цьому випадку вважається таким що зіграв внічию (бо він все одно виграв у двох гравців що вибули перед цим).
Таким чином, якщо записувати результат гри цифрами, у випадку нічиєї всі четверо гравців отримують по одному балу; у випадку розділеної перемоги - ті двоє, що розділили перемогу, отримують по два бали, а ті двоє що вибули - по ноль балів; у випадку одного переможця - переможець отримує три бали, той хто вийшов удвох з переможцем у парне протистояння але програв йому отримує один бал, ті двоє що вибули на початку гри - по ноль балів.
По ідеї, гра може відбуватися і на дошці 8x8 при половинному наборі фігур та пішаків, але на малій дошці четвертий за чергою гравець має занадто нерівні умови. Тому, видається правильним розігрувати цю гру на великій шахівниці розміром 16x16 клітинок (початкова позиція показана на малюнку вгорі), при повному наборі фігур та десяти пішаках (два додаткові пішаки закривають фланг), щоб гравці встигли розвинути свої позиції перш ніж їхні фігури вступлять у взаємодію. Оскільки королі та ферзі все одно не стоять одне навпроти одного як у звичайних шахах, у цій початковій позиції ферзі стоять завжди зліва від своїх королів (якщо дивитися зі сторони їхніх гравців). Всі чотири кольори різних шахових армій можуть бути довільними, але з точки зору шахової естетики видається правильним залишитися у чорно - білій гамі, і утворити наступні кольори: білий, білий з чорним, чорний, чорний з білим. Фігури ходять і б'ють так само, як і у звичайних шахах, за винятком пішаків, котрі б'ють як у звичайних шахах, а ходити можуть тільки вперед (при цьому кожен з чотирьох кольорів має свій відповідний напрям вперед, до протилежного тому, де початково розміщено фігури цього кольору, краю дошки) на одне або два поля, не тільки перший як у звичайних шахах, але й усі решту свої ходи (таке рішення було підказане мені однією знайомою, котра любить ходити в гори і знає особливості цих подорожей; це дозволяє пішакам швидше доходити до останньої горизонталі, і гра на великій шахівниці стає більш динамічною). Після того, як пішак доходить до краю дошки, він перетворюється на будь - яку фігуру свого кольору за вибором гравця, або на короля по правилу викладеному вище.
Видається також доцільним у цій грі відмінити правила рокіровки та взяття пішака на проході, хоча це непринципово і при потребі ці правила можна було б ввести знову пізніше. Взагалі кажучи, оскільки правила українських шахів ще не повністю усталені, деякі непринципові правила або навіть ходи фігур можуть з часом змінитися, після того як буде зіграна більша кількість партій та буде набутий необхідний досвід.
У випадку багатосторонньої гри, важливим також є головне правило етики українських шахів: кожен гравець грає сам за себе і тільки на свою користь, а не на користь когось іншого. Гра на користь когось іншого вважається порушенням етики, на неї можна вказати при обговоренні ситуації на дошці, і карається це тим що з такими гравцями більше не сідають грати (по крайній мірі, якщо гра на користь іншого була достатньо очевидною). Найбільш очевидним різновидом гри на користь іншого (або двох інших) гравців є немотивований розмін фігур, оскільки немотивовано беручи захищену фігуру і втрачаючи свою, гравець послаблює свою та чужу позицію на користь двох інших гравців, котрі у розміні не брали участі. Провести чітку грань між помилковою комбінацією і грою на користь іншого важко, це повинно виявлятися під час аналізу гри, але такою є загальна особливість багатостороньої гри, що проявляється не тільки в українських шахах, а й при договірних матчах у чемпіонатах або неправильно зіграній грі у преферансі. В нормальній ситуації, коли ні в кого нема бажання когось обманути (котре може бути виявлене іншими засобами), гра на користь іншого не має сенсу і може бути хіба помилкою, на що достатньо просто вказати (таким чином, в українських шахах видається правильним, можливо тільки в деяких партіях, ввести практику, перед здійсненням ходу говорити іншим гравцям про намір його зробити, з тим щоб почути їхні зауваження щодо відповідності цього ходу етиці; зрозуміло, зауваження також повинні робитися кожним тільки на свою користь). Весь цей абзац базується на ідеях, підказаних мені однією знайомою по універститету.
Шахівницю 16x16 та набір фігур чотирьох кольорів можна досить просто зробити самому. Наприклад, для цього можна взяти квадратний лист сталі товщиною приблизно 1 міліметр і розмірами 24 x 24 сантиметри, наклеївши на нього білий клейкий папір і розграфивши його авторучкою відповідно в чорно - білу клітинку 16x16 з полями по боках по 1 - 1.5 сантиметра. На такій шахівниці можна вигідно проводити гру магнітними фігурами з стандартних кишенькових наборів для звичайних шахів. З білої фігури можна зробити фігуру біло - чорну, обмотавши частину фігури чорними нитками; у подібний спосіб, за допомогою білих ниток, можна зробити чорно - білу фігуру з чорної. Крім того, варто купити ще набір кишенькових магнітних шашок, щоб утворити з них декілька запасних ферзів (замість обмотування нитками, для утворення з них чорно - білих або біло - чорних фігур підійде маленька грудка білого або чорного пластиліну, розплямлена посередині шашки); ще дві, одна біла і одна чорна шашка за межами дошки, допоможуть запам'ятати чий зараз хід, що досить корисно враховуючи складне правило послідовності ходів: біла шашка знаходиться на стороні гравця чия черга зараз ходити, а чорна - на стороні гравця, котрий зараз має робити позачерговий хід. Готова шахівниця виглядає ось так.
Ця гра продумувалася мною ще перед президентськими виборами 2004 року. Навесні та влітку 2005 року, внаслідок обміну думками що виник у зв'язку з моєю політичною діяльністю, про все це стало відомо декільком іншим людям. Потім дехто з них сказав мені, що в результаті зради ці ідеї були без мого дозволу продані іншим винахідникам, в тому числі іноземним. Маю надію що це не так і мені б дуже не хотілося про це говорити, але ідеї гарні і не хочеться віддавати їх різноманітним падлюкам. Тому, задля захисту свого права на авторство та дати пріоритету на цей винахід, як і на всі інші свої винаходи чи ідеї, я міг би пройти перевірку на сучасному варіанті детектора брехні (підпорогові запитання, неусвідомлювані відповіді, психосемантика, інша необхідна техніка, але без анінайменшої підконтрольності), з тим щоб не виникало ніякого сумніву коли та за яких обставин ці ідеї були передані іншим людям. Якщо з'являться якісь конкуруючі автори, хотілось би щоб і вони пройшли подібну перевірку; зрештою, кожен винахідник захоче підтвердити своє авторство і пріоритет, чи не так?
Винайдено досить багато варіантів правил для багатосторонніх (зазвичай, чотирьохсторонніх) шахів. Проблема в тому, що всі ці ігри не моделюють політичні протистояння: в них виграш не завжди залежить від вміння грати. Винайти щось більш адекватне виглядає досить важко, поки не придивитися до причини. Якщо ходи всіх гравців здійснюються строго по черзі, то захист своїх фігур є не завжди можливим: після взяття фігури, поки дійде хід, інший гравець може забрати ще й ту, яка її захищала (зрозуміло, мова тут йде про багатосторонні ігри де кожен грає сам за себе; варіанти гри в шахи 2x2, тобто пара на пару, є зовсім іншими і в цій статті не розглядаються).
Вищевказана проблема вирішується, якщо той, чия фігура побита, має право відповісти ходом відразу, а не тільки тоді, коли до нього дійде хід. Отже, замість простого правила послідовності ходів (усі гравці ходять по черзі) можна вигадати більш складне, при якому виконуються наступні умови: 1) якщо попереднім був хід без взяття фігури, ходить той, чия черга ходити наступна (зазвичай, просто проти годинникової стрілки); 2) якщо попереднім був хід із взяттям фігури, ходить (без черги) той, чия фігура була взята; 3) за жодних обставин той самий гравець не може ходити двічі підряд, а якщо така ситуація за двома попередніми правилами виникає, то хід переходить до наступного по черзі гравця.
Можна також сказати, що з таким правилом послідовності ходів, усі ходи в грі розбиваються на послідовності почергових ходів (коли попередній хід був без взяття фігури, і наступний хід переходить по черзі), та позачергових ходів (коли попередній хід був із взяттям фігури, і наступний хід того чия фігура була взята). Послідовність позачергових ходів завершується позачерговим ходом без взяття фігури, і тоді наступним ходить той, чия черга була ходити якщо не враховувати щойно зроблені позачергові ходи, тобто позачергові ходи на саму чергу ходити не впливають - крім варіанту, коли ходити по черзі випадає тому самому гравцеві хто щойно походив позачергово, і тоді, щоб уникнути ситуації коли один і той самий гравець ходить двічі підряд, черга ходити переходить до наступного за чергою гравця. Це правило має також деякі самозрозумілі винятки, у випадках коли хід був із взяттям короля, про що йдеться нижче. Варто також зазначити, що через таку складну послідовність ходів, в цій статті ходом називається один рух фігурою (або пішаком) по дошці, тобто один напівхід в термінах стандартної шахової нотації.
З цієї ідеї і з'явилася вся гра. Отже, українськими шахами можна назвати всі варіанти багатосторонньої гри типу шахів, незалежно від початкової кількості гравців та типів і ходів фігур та пішаків, в котрих використовується, можливо з деякими винятковими ситуаціями, вищевказане правило складної послідовності ходів. Зокрема, можна уявити навіть чотирьохсторонні шашки з подібною послідовністю ходів, і це також буде гра типу українських шахів.
Але для шахів, на відміну від шашок, можна вигадати значно цікавіші правила, пов'язані з тим, що фігури є різні, і серед них є король. В першу чергу, важливим видається ввести правило, що короля у цих шахах можна брати наче звичайну фігуру (і отже, при бажанні гравця, він може ходити під шах і стояти під шахом), але після того як короля взяли, фігурами одного із щойно взятим королем кольору відтепер починає ходити, наче своїми, уже той гравець хто взяв їхнього короля, а той гравець чийого короля взяли вибуває з гри (це правило варто ввести саме так, бо якщо гравців більше двох, вибуття одного з них не означає закінчення гри). Якщо під взятим королем уже були фігури іншого з ним кольору, вони також переходять під керівництво гравця котрий взяв їхнього короля, тобто під одним королем можуть бути фігури і двох чи трьох кольорів. Фігури під одним королем не можуть брати одна одну (зараз це правило видається доцільним, хоч його можна буде і змінити згодом, якщо тільки це видаватиметься кращим). Після взяття короля, послідовність позачергових ходів закінчується, і наступний хід робить той гравець, чия черга ходити (без позачергового ходу), або, якщо це призвело б до повторного ходу того ж гравця, чи якщо черга ходити належала тому чийого короля щойно взяли - хід робить той гравець, чия черга ходити наступна після нього. Таким чином, гравці чиїх королів нема на дошці, вважаються такими що програли і вибувають з гри.
Однак, існує виняток з правила, що взяття короля означає вихід гравця, котрий грає цим королем, з гри. Якщо у цього гравця, на момент взяття його короля, є можливість походити одним із своїх пішаків на край дошки (можна було б сказати, на останню для цього пішака горизонталь, якщо взяти до уваги що пішаки кожного з гравців рухаються у своєму напрямі), то він зобов'язаний зробити цей хід (або один з можливих цих ходів), наче позачерговий хід (у відповідь на взяття його короля), причому його пішак, що ступив на край дошки, у цьому випадку перетворюється у його нового короля (і якщо цей хід був без взяття фігури, то послідовність позачергових ходів на цьому закінчується, а якщо із взяттям - то продовжується). Таким чином, в українських шахах пішак може стати королем.
Тут слід також додати, що у випадку коли взяття чужого короля дозволяє ходити фігурами одного з ним кольору (тобто не свого кольору), з'являється два можливих варіанти послідовності ходів: послідовність ходів рахується для гравців, або послідовність ходів рахується для кольорів (якщо послідовність ходів рахується для кольорів фігур а не для гравців, то наприклад гравець з двома кольорами фігур під одним королем може ходити різними кольорами двічі підряд, бо послідовність ходів рахується не для гравця а для кольору). На даний момент, видається доцільним ввести правило, що послідовність ходів розраховується саме для гравців, а не для кольорів фігур, хоч з часом, можливо, це правило буде змінене.
Ще одною цікавою можливістю виглядає правило, коли, ступивши на останню горизонталь, королем стає пішак, котрим ходять від короля іншого кольору, що призводить до відновлення незалежності фігур кольору цього пішака: коли дійде хід, цими фігурами знову може ходити гравець, котрий ходив фігурами цього кольору від початку гри (адже у нього на дошці знову з'явився король). В результаті, той хто забрав незалежність у фігур якогось кольору, може повернути їх незалежність, якщо у них ще залишились пішаки. Повертати незалежність в більшості випадків виглядає безглуздим, однак інколи, якщо ще один гравець став надто сильнішим, це може виглядати правильним, бо дозволяє тими самими фігурами робити два ходи замість одного (уже двом різним гравцям, а не одному).
Взяття короля може призвести до закінчення гри, а може й не призвести, залежно від ситуації на дошці. В загальному випадку, уявляється що правила, коли закінчується гра, можна окреслити більш ретельно, зокрема, і задля запобігання кооперативній грі кількох гравців проти одного. Отже, є наступні варіанти закінчення гри: 1) нічия - всі четверо гравців погодилися не продовжувати гру (тут якраз важливим є консенсус усіх чотирьох гравців, інакше гра продовжується або, якщо хтось її просто залишив, вважається незіграною); 2) розділена перемога - коли з гри вибувають два гравці, двоє інших можуть погодитися між собою поділити по половині перемоги і припинити гру (тут важливим є той результат правила, що після вибуття одного гравця гра продовжується, і тоді нема великого сенсу грати трьом проти одного, бо потім доведеться вибути ще одному і ніхто з цих трьох не хотів би опинитись на його місці; важливо також наголосити, що від самого початку всі гравці грають за себе і вирішувати, які саме двоє гратимуть проти інших двох можна уже в процесі гри, за ситуацією на дошці). 3) один переможець - якщо після вибуття двох гравців гра продовжується, тобто два гравці що залишилися не дійшли до згоди, вони грають між собою до визначення остаточного переможця, хоч в будь - який момент можуть погодитися між собою розділити по половині перемоги; той хто програє з цих двох, у цьому випадку вважається таким що зіграв внічию (бо він все одно виграв у двох гравців що вибули перед цим).
Таким чином, якщо записувати результат гри цифрами, у випадку нічиєї всі четверо гравців отримують по одному балу; у випадку розділеної перемоги - ті двоє, що розділили перемогу, отримують по два бали, а ті двоє що вибули - по ноль балів; у випадку одного переможця - переможець отримує три бали, той хто вийшов удвох з переможцем у парне протистояння але програв йому отримує один бал, ті двоє що вибули на початку гри - по ноль балів.
По ідеї, гра може відбуватися і на дошці 8x8 при половинному наборі фігур та пішаків, але на малій дошці четвертий за чергою гравець має занадто нерівні умови. Тому, видається правильним розігрувати цю гру на великій шахівниці розміром 16x16 клітинок (початкова позиція показана на малюнку вгорі), при повному наборі фігур та десяти пішаках (два додаткові пішаки закривають фланг), щоб гравці встигли розвинути свої позиції перш ніж їхні фігури вступлять у взаємодію. Оскільки королі та ферзі все одно не стоять одне навпроти одного як у звичайних шахах, у цій початковій позиції ферзі стоять завжди зліва від своїх королів (якщо дивитися зі сторони їхніх гравців). Всі чотири кольори різних шахових армій можуть бути довільними, але з точки зору шахової естетики видається правильним залишитися у чорно - білій гамі, і утворити наступні кольори: білий, білий з чорним, чорний, чорний з білим. Фігури ходять і б'ють так само, як і у звичайних шахах, за винятком пішаків, котрі б'ють як у звичайних шахах, а ходити можуть тільки вперед (при цьому кожен з чотирьох кольорів має свій відповідний напрям вперед, до протилежного тому, де початково розміщено фігури цього кольору, краю дошки) на одне або два поля, не тільки перший як у звичайних шахах, але й усі решту свої ходи (таке рішення було підказане мені однією знайомою, котра любить ходити в гори і знає особливості цих подорожей; це дозволяє пішакам швидше доходити до останньої горизонталі, і гра на великій шахівниці стає більш динамічною). Після того, як пішак доходить до краю дошки, він перетворюється на будь - яку фігуру свого кольору за вибором гравця, або на короля по правилу викладеному вище.
Видається також доцільним у цій грі відмінити правила рокіровки та взяття пішака на проході, хоча це непринципово і при потребі ці правила можна було б ввести знову пізніше. Взагалі кажучи, оскільки правила українських шахів ще не повністю усталені, деякі непринципові правила або навіть ходи фігур можуть з часом змінитися, після того як буде зіграна більша кількість партій та буде набутий необхідний досвід.
У випадку багатосторонньої гри, важливим також є головне правило етики українських шахів: кожен гравець грає сам за себе і тільки на свою користь, а не на користь когось іншого. Гра на користь когось іншого вважається порушенням етики, на неї можна вказати при обговоренні ситуації на дошці, і карається це тим що з такими гравцями більше не сідають грати (по крайній мірі, якщо гра на користь іншого була достатньо очевидною). Найбільш очевидним різновидом гри на користь іншого (або двох інших) гравців є немотивований розмін фігур, оскільки немотивовано беручи захищену фігуру і втрачаючи свою, гравець послаблює свою та чужу позицію на користь двох інших гравців, котрі у розміні не брали участі. Провести чітку грань між помилковою комбінацією і грою на користь іншого важко, це повинно виявлятися під час аналізу гри, але такою є загальна особливість багатостороньої гри, що проявляється не тільки в українських шахах, а й при договірних матчах у чемпіонатах або неправильно зіграній грі у преферансі. В нормальній ситуації, коли ні в кого нема бажання когось обманути (котре може бути виявлене іншими засобами), гра на користь іншого не має сенсу і може бути хіба помилкою, на що достатньо просто вказати (таким чином, в українських шахах видається правильним, можливо тільки в деяких партіях, ввести практику, перед здійсненням ходу говорити іншим гравцям про намір його зробити, з тим щоб почути їхні зауваження щодо відповідності цього ходу етиці; зрозуміло, зауваження також повинні робитися кожним тільки на свою користь). Весь цей абзац базується на ідеях, підказаних мені однією знайомою по універститету.
Шахівницю 16x16 та набір фігур чотирьох кольорів можна досить просто зробити самому. Наприклад, для цього можна взяти квадратний лист сталі товщиною приблизно 1 міліметр і розмірами 24 x 24 сантиметри, наклеївши на нього білий клейкий папір і розграфивши його авторучкою відповідно в чорно - білу клітинку 16x16 з полями по боках по 1 - 1.5 сантиметра. На такій шахівниці можна вигідно проводити гру магнітними фігурами з стандартних кишенькових наборів для звичайних шахів. З білої фігури можна зробити фігуру біло - чорну, обмотавши частину фігури чорними нитками; у подібний спосіб, за допомогою білих ниток, можна зробити чорно - білу фігуру з чорної. Крім того, варто купити ще набір кишенькових магнітних шашок, щоб утворити з них декілька запасних ферзів (замість обмотування нитками, для утворення з них чорно - білих або біло - чорних фігур підійде маленька грудка білого або чорного пластиліну, розплямлена посередині шашки); ще дві, одна біла і одна чорна шашка за межами дошки, допоможуть запам'ятати чий зараз хід, що досить корисно враховуючи складне правило послідовності ходів: біла шашка знаходиться на стороні гравця чия черга зараз ходити, а чорна - на стороні гравця, котрий зараз має робити позачерговий хід. Готова шахівниця виглядає ось так.
Ця гра продумувалася мною ще перед президентськими виборами 2004 року. Навесні та влітку 2005 року, внаслідок обміну думками що виник у зв'язку з моєю політичною діяльністю, про все це стало відомо декільком іншим людям. Потім дехто з них сказав мені, що в результаті зради ці ідеї були без мого дозволу продані іншим винахідникам, в тому числі іноземним. Маю надію що це не так і мені б дуже не хотілося про це говорити, але ідеї гарні і не хочеться віддавати їх різноманітним падлюкам. Тому, задля захисту свого права на авторство та дати пріоритету на цей винахід, як і на всі інші свої винаходи чи ідеї, я міг би пройти перевірку на сучасному варіанті детектора брехні (підпорогові запитання, неусвідомлювані відповіді, психосемантика, інша необхідна техніка, але без анінайменшої підконтрольності), з тим щоб не виникало ніякого сумніву коли та за яких обставин ці ідеї були передані іншим людям. Якщо з'являться якісь конкуруючі автори, хотілось би щоб і вони пройшли подібну перевірку; зрештою, кожен винахідник захоче підтвердити своє авторство і пріоритет, чи не так?
Tags:
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
8/9/11 19:01 (UTC)